Починати свій рік, коли сніг розтава
Починати свій рік, коли сніг розтава,
руйнувати зацьковану свідомість.
Радіти кип’ятку, коли не маєш чим зігрітись.
Заради цього варто жити і вночі молитись.
Годувати птахів, малювати картини неба,
три дні не їсти і врешті зрозуміти,
що це насправді твоя найбільша
й водночас така мізерна проблема.
Купувати в букіністичному магазині старі книги,
гортати й шукати сторінки заповітні, вцілілі,
на яких хлопчина з кучерявим волоссям
намагався змалювати кольоровими олівцями власний безмежний простір.
Коли твоя реальність і їх сни збігаються,
твої думки відтворюються у його діях,
починаєш розуміти поняття
«душ людських єдиність».
Назвати свого сина Уліс –
світ пульсуватиме в його скронях,
і ви дихатиме в унісон з містом.
Чорнобривці з пролісками заквітчать повість.
Говорити про Всесвіт, саги та вдачу,
цілувати каміння на березі моря.
Проводжати близьких у далекі країни
й враз відчувати перший холодний протяг.
І в пам’ять чорнозема, що стогнав
під тиском руйнівний баталій,
відроджувати націю, й навчитись берегтись
від СНІДу, капостей та шарлатанів.
Ідея руху спонукає йти вперед -
заради цього варто жити.
Я дозволяю блиску сонця, вітру та п’янкому запаху землі
Слова «я здатен тільки снити» приглушити.
