Поезія
в перекладі Марти Тарнавської
Marianne Moore
Poetry
(I, too, dislike it: there are things that are
important beyond all this fiddle…
Я теж недолюблюю її: є речі куди важливіші,
ніж це бренькання.
Читаючи її, одначе, — з повною для неї зневагою —
відкриваєш у ній,
як-не-як, місце для справжнього.
Руки, що схоплюють, очі,
що можуть розширюватись, волос,
що дуба стає, коли мусить —
ці речі важливі не тому, що
їм можна надати високозвучної інтерпретації, але
тому, що вони
потрібні. Коли вони стають такими похідними, що аж незрозумілі,
тоді
можна сказати те саме про нас усіх: ми
не захоплюємось тим, чого
не розуміємо: кажаном, що
висить догори ногами або шукає їжі,
штовханням слонів, диким конем, що качається, вовком
що невтомно сидить під
деревом, непохитним критиком, що
сіпає шкірою, як кінь, почувши блоху, у-
болівальником бейсболу, чи статистиком —
не є теж правильно
ставитись з упередженням до торгових
документів і підручників. Явища ці — важливі. Треба
розрізнити одначе:
коли все те витягають на видне місце напівпоети,
у висліді це — не поезія,
і не будемо мати її, аж поки
поети серед нас не стануть
“уточнювачами уяви”, поки
не підіймуться над зухвальство і тривіaльність
і не покажуть на розгляд нам уявних садів
із справжніми в них жабами.
Тимчасом, якщо ти домагаєшся сирого
матеріaлу поезії
в усій його сирості з одного боку
та того, що справжнє, з другого, тоді
тебе й справді цікавить поезія.
***
