простір тіла наповнив свинець
воїн лежав у темряві цинковій
схилились люди
змовк прибій
тіні говорили
тіні підходили
розказували чим він жив і кого любив
приходила ніч
говорили люди
чули як по шкірі проходиться страх
чули як чоловік
сам з собою говорить
звертаючись до його переломів і його ран
казав йому
ось тобі сонце
тримайся за нього руками
тримайся за віру
бо віра тримає на плаву
тримайся за книги
бо книги тримають у собі дати і імена
тримайся за вірші
наче за померлих друзів
хапай їх за останню букву, крапку, останній рядок
не дай пам'яті зарити їх всередині
тримайся за правду
бо правду несе бог
і за бога
звичайно
тримайся
звичайно
тримайся
не обов'язково але вартує
напевно
більше ніж ми думаємо
тримайся за думку
шо після смерті тебе щось буде чекати
тримайся за повітря
ним дихали всі хто жив і любив
тримайся
просто тримайся
коли дерево обрушить землю всередину
коли дерево ввійде у простір тіла
просто пам'ятай що було і що буде
просто знай життя буде жити
дивись
на сході
іде та котру любив
грається з сонцем в росі
несе під серцем твоє життя
несе те
що вартує для тебе
несе те
що залишиться після тебе
