Розбуджу
Я більше не злякаюсь вкрасти сон.
Цілунком розбуджу твої повіки,
Так ніжно пальцями торкнуся скронь,
Що розум стане твій моїм навіки.
Вдихну твого волосся запах знов
І дихання свого теплом загрію,
Примушу серце швидше гнати кров
Й кохати так, як тільки я умію.
Губами шию, плечі і лице
Умию, а голоднії долоні
Нехай нарешті самі зроблять все,
Що так хотіли - жадібні та сонні.
Нехай по тілу тихо промайнуть
До місця, що мене так дивно хоче,
Й нехай його під свій контроль візьмуть,
Щоб ти задихав швидше серед ночі.
Хіба тепер обуришся? Не слід,
Бо знаю я: хоч сон до болю милий,
Та краще, ніж зі мною є тобі,
Не зробить більш ніяка в світі сила.
