Слуцькі ткалі
Від рідних нив у дальні далі,
В обійстя пана для краси
Невільницями їх забрали
Коштовні ткати пояси.
І ось спливають сірі днини,
Забувши про дівочі сни,
Сувої довгої тканини
Узором перським тчуть вони.
Бринить за муром вільне поле,
І промінь сонця б’є з вікна –
І думка лине мимоволі
Туди, де розцвіла весна,
Де грає збіжжя в повній силі,
Волошок синіх буйний вир,
Холодним сріблом сяють хвилі
Ріки, що в’ється поміж гір.
Лягає тінь старого бору…
І тчуть замріяні жінки
Посеред перського узору
Волошок рідних пелюстки.
