Стан душі
Мені б мікстуру від брехні чи декілька пігулок від страждання,
Сиджу сама в самотині, під ребрами кровить живе мовчання.
Мені б смертельну дозу для душі, щоб все очистилось, забулось,
Не описати у вірші скільки всього, на жаль, не збулось…
Мені льодяник від життя, яке не виправдане часом,
У мене псевдо відчуття, провірене пігулками з запасом,
Мені б холодної води, щоб вимити всю кров у венах
Та дикої простої чистоти, щоб все відновленно, поденно
Та ще б краплинку маски чи якогось гелю, що вміє вмить знімати бруд,
І одну тихую душу-алею, щоб потонути від гарячки та пониженості амплітуд.
Мені б пігулку для склерозу, щоб випила і раз, забулось,
Щоб все про що так марилось, жилося чим – вернулось,
Мені б ін’єкцію для стійкості душі та десять капель корвалу,
Щоби жилось не на межі, а запивалось валідолом.
28.09.2013
