Ти марення мого божевілля,
Ти марення мого божевілля,
Ти сновидіння безсонного дня.
Ця радість посипана сіллю,
Що впала на його дно.
А час божевілля минає,
Зникає з очей пелена.
Всередину крила вертає,
Збудована з-заду стіна.
Ти сон безсонної ночі,
Ти марево шаленого дня.
Відкриваються здивовано очі...
Сон розвіявся і вже Тебе нема.
А може і не було, лиш видіння,
В пустелі спраглої мене.
Шукала воду, а знайшла прозріння,
Що божевілля, те швидко промине...
