"тріснула гілка..."
тріснула гілка
мов зламалося ребро тиші
і сполохався навіть страх
який набув подоби вітру
й підступав холодним обручем
до горла сонного птаха
шукаючи там як у казочці про Кощія
голку голосу що дарує безсмертя
тріснула гілка
вітер сахнувся проти власної течії
в дупла сосен вдарив запахом цедри
наче хтось начавив у ніч
лимонний бік місяця
й темними плямами на ньому
залишив відбитки пальців
тріснула гілка
тріснула так немов прочуває
як всередині неї вже зріє
отвір для флейти
вітер сахнувся проти соснової шерсті
й вуха совиної варти розчули:
ось вдалині не спиться господарю саду
ось під його кроками навіть сухе листя
шурхотить урочисто і втаємничено
як шурхотять перегортувані сторінки
в лунких стінах порожньої церкви
ось ще один крок його і під ногою
тріснула гілка
