у вечірні пруги, у світи вечірні…
у вечірні пруги, у світи вечірні…
у небес був хрестиком натільним,
у прозорості – залишеним назавше,
ніби щось невтрачене пізнавши –
і втрачаючи, – але не мить, не віру,
і не лет предвічно благовірний,
і не спрагу до зірок далеких –
самоту лиш неминуче легку…
