Вдох-Видох 0#4
Вдох - Видох.
Ритм, памʼятай про ритм.
Вдох. Вдома такий, гармидер…
Видох. Міліон перший кілометр.
Вдох. Як це я ще не… видох?
Вдох. Згадалось, як з дідом несли на скоп, сіно на вилах.
І чомусь, як вперше почув про смерть в екстрених новинах…
Видох. Це диптрих?
Вдох. Де вихід?
Видох - Вдох.
Пече, легені стислись, злиплись,
як зморщена кулька, або кілька, вʼялих і непотрібних, проткнутих і викинутих.
Видох. Від чого я біжу? А згадав…
Вдох. Запах лісних трав…
Видох. Міліон другий кілометр.
Вдох. І… і кедр…
Видох. Вдох.
В-и-д-о-х.
Краще би вже здох…
Вдох. Памʼятаєш, як вдвох?
Видох. Забудь…
Вдох. Має же бути підвох…
Видох. Морозиво Рудь, з чорносливом, мама любила, і я ходив в магазин насильно, два пʼятдесят пачка пріми червоної, така вонь була від неї. І морозиво Рудь.
Вдох. З нового року так схуд…
Думки заповнюють пустий простір,
повір, я би і хотів позбутись,
відбутись лише маленькими шрамами,
і дешевими ліками…
Вдох? Ритм, памʼятай про ритм.
В-и-д-о-х. Простий алгоритм.
Чомусь так сильно розчаровуюсь від поразок,
як виразка шлунка, розʼїдає,
і ніби даєш всього себе,
а все… одно… під-пал-ює те-бе…
А! Вдох…
Де всі заховались? Як стало погано.
Якось прокинувся рано, сам…
сам собі пан, змирись…
А тепер катись…
Видох.
Воно все оно наздожене, твоє я, на нуль помножене…
І помститься за все хороше, і снігом припорошить, тверде, пусте тіло. Холодно.
Почав було забуватись.
Або то тільки здалось.
Як же вже хочеться здатись.
Згадалось. Запах кави і брауні. Чи то була звичайна шоколадка, ні! Баунті. І я малий на руках у мами, їхали від хресних тоді, і я мав в подарунок, крайонів, мрія кожної дитини, пакунок.
вдох чи видох? Диши!
Вмикай всі свої клапани.
Диши… сам собі завидую…
Та чи продовження слідує?
твій аромат, як абсент з цигарками, на обпеченій лаком барній стійці.
струшуючи колективно-несвідоме в попільничку, я свідомо, хочу тебе ще, і ще!
вдох, видох, вдох, видох…
- дихай, прошу!
пульсуючи венами, на шиї
руками, на серце тисну,
немов роблю штучне дихання.
а ти дивишся, мертвим поглядом,
неначе знущаєшся, а очі благають в бога не зупинятись!
ненавиджу обожнювати тебе, так, як ненавидіти. І обожнюю ненавидіти, так, як кохати(сь).
червоним вином нальєшся в бокали щік моїх і засмієшся:
- Дурний!
- Як завжди.
я можливо,
навіть,
знову,
повірив би в бога,
щоб почути твої молитви
в перемішку з матом,
і можливо,
я перестав би читати цей вірш,
не знаючі,
як ти на нього можеш відреагувати.
тепер мені більше не хочеться
тиснути на себе,
щоб стати цим
недосяжним,
з вуглецю
діамантом,
тепер мені більше не хочеться
бути
звичайним,
щоб себе
в чомусь
намагатись
переконати.
я буду
вдихати
жадібно
повітря,
щоб нікому
більше
не залишилось
і краплі.
вдох,
видох,
вдох,
видох,
вдох…
