Вірші
Подруга мене якось запитала
Де в мене здібності такі взялись?
І чи раніше я вже щось писала,
Чи несподівано ці вірші полились?
Мені й самій цього не зрозуміти,
Я думаю про це з недавніх пір.
А вірші йдуть і ніде їм подітись,
Вони самі лягають на папір.
Вони летять, наче пташки до неба,
Вони пливуть, мов річка уповні.
Радію я й питаюся у себе:
– Щось нове народилося в мені?
Воно завжди було, воно дрімало
Це відчуття гармонії й краси.
В житті я радості зазнала мало,
Неси ж мене, поезіє, неси!
Неси до творчості вершин безхмарних,
Неси до сонця, до зірок неси.
Людей я возвеличу щирих, гарних,
Співцем я стану щастя і краси.
