Воскреснемо
Це був один з тих рідких днів в житті,
Коли відчуваєш себе ніби щойно вийшов на волю
По довгих роках ув’язнення.
Умовно-дострокове. Мені. Виявляється, у долі
Є версія GT.
Але й тут ми тьмяніємо та в’язнемо;
Чи звіюємось як пух тополі…
Я не повернувся з головою Ґорґони на щиті
І каблуки не збив на танцполі.
Зате можна зосередитись хоча б на футболі.
Збирати мед і прополіс.
І час не віддає отруйними міазмами.
Можна думати у множині.
А, може, й ні. Перчу і cолю
Та мну закоцюблими м’язами
Все, що живого залишилось в мені:
Духа святого і кілька чортів,
Незбагненностей кілька сортів,
Соррі.
Не варто бавитись з назвами:
Географічно тільки змінив місце на самоті.
Мов перебираю давно полишені речі на антресолях,
Здавалось, порпаюсь у смітті,
Все шукаю чарівні боби квасолі.
Віриш ти чи ні,
Але на повороті трамваї своїм лязкотом доволі
Подібні до звуків засувів тюремних брам. Підшкірні
І внутрішньовенні ін'єкції життєвих істин і правд
Втрачають свою дію надто поволі,
Щоб призвичаїтись до нового легко і просто. З мавп
Людьми стали через майже нестерпні болі,
А вижили тільки через те, що як собаки -
Не розівчились любити. Чи не розхотіли.
На спинах у нас по-різному: крила, горби і кульбаки;
Клеять, смолять, ріжуть, ділять.
Лиш би завадити вибратись душі з тіла!
Та Бог з неба все бачить,
А охоронець з вишки ще й в оптичнім прицілі.
Ні обіцянок, ні пробачень.
Нехай. Зате всі цілі.
Паморочить від суміші незвиклого повітря і запахів довкола,
Сховався з горнятком кави. Ніби ти прокажений чи голий,
І в розшуку. І ставити на тебе – відверта крамола.
Ми вже давно не багатообіцяюча молодь.
Але й не агностики.
через скло звикаєш до тлумів людських: дощ, парасолі,
обличчя переважно й тут знайомо-сірі,
та трапляються і ясночолі,
(сподіваюсь, це не уайт-спіріт?)
та всі вірять, що тримають все під контролем,
вважають себе тими, чия вина не доведена ніким і ніколи
і минуле ще добре приховане всередині них.
І в моїм краю все як віддавна в замкненім колі:
Живе поснуло, а найближче до раю - чиясь голова на частоколі,
ми обираємо і тому є знайомі нам у дев’ятім колі
ми розпинаємо і нас розпинають, і в чистім полі
в муках конаємо.
На хрестах на перехрестях,
За богохульство, як зазначено протоколі.
Що ж, маємо те, що маємо.
Ми жили бунтами і протестами.
та як найдуться ті, що наші гріхи відмолять,
то, не приведи, Господи, ще чого доброго і воскреснемо!
