"вже відчуваємо..."
вже відчуваємо
як час витікає без кровоспинних
як від ударної хвилі крику крихкішає простір
як оскомляться розтоптані туристичні маршрути мови
вже відчуваємо
як дихання збивається в зграї
як почуттям припиняє личити стриманість
як вічнозелені байдужі до листопадів
як кремом проти зморшок розмазана живиця на їхній корі
як ще бережуть рожеві спогади всередині всохлих пуп’янків
старі незірвані діви троянд
як тополі знаками оклику лиш підкреслюють невимовність алей
як ніяковіють освистані вітром вуличні музиканти
як переступають могилки дощів перехожі з чорними квітами парасольок
як перший сніг вогнегасною піною скоро закриє сезон пожеж
як слова на захист свободи наїжачують голки наголосів
як марно просяться розпелюститись кулаки
як день сьомий завершується прикладанням рани до рани
як темрява ставить підніжку погляду
як хочеться світла в кінці світла
як чухаємо сторопілого звіра мови
за вушком ножиком:
нехай не лишається осторонь
нехай кровить
27.07.22
