Я цукру десь ложечок шість
Я цукру десь ложечок шість
На чайдному дні не чіпала,
Щоб пилось вприкуску з віршами,
Бо кажуть, занадто гірчить.
Ти щире, наскільки можливо,
О миле, чудове життя,
Це була б,напевно,не я,
Як би тебе так не любила.
І все , чим так довго живу,
На легкім невиннім нейтралі,
Мов зброю, беру і складаю.
Складаю, а потім беру.
Щасливцю не бачити рим.
Поети не дохнуть від щастя.
Не так ,щоб взяти і пропасти,
А ледви здаватись живим.
І знай ,що нізащо й ніколи,
На жодну, на крихітну мить..
Тривога живе і горить,
До поки не згасне зі мною.
Немає капризної скарги,
Не гинуть здорові мотиви.
Це те, що в мені говорило,
Це все ,чого виявлюсь варта.
