ЗУСТРІЧ І ПРОЩАННЯ СЕСТЕР
СЕСТРИ
– Я вже йду, – стиха мовила осінь.
– Вже пора, – відповіла зима,
Керувала, сестричко, ти досі, –
І махнула крильми обома.
– Йди, сестрице, уже на спочинок,
А я варту у тебе прийму,
Не влаштуємо ж ми поєдинок,
Ну і галасу я не здійму.
Йди, сестричко, зустрінемось знову,
Відпочити тобі уже час,
Та на зустріч готуй ти промову
Про усі володіння й про нас.
Не засмучуйся, сестро, благаю,
Час збігає, немов одна мить.
Ти ще тут, та вже зустріч чекаю…
Я не хочу тебе відпустить.
Але мушу це, сестро, зробити,
Час мого володіння настав,
Треба все пеленою накрити,
Навіть річку й в саду малий став.
А ще й трішки морозу додати,
Щоб іскрився на сонці мій сніг,
Все в обійми свої буду брати.
Я ще тут, а мій час вже побіг.
27.11.2019 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021
🍁❄🍂🍁❄🍂🍁❄🍂🍁❄🍂❄🍁❄🍂❄🍁
***
- Я вже іду, - сказала тихо Осінь.
- Уже пора, - прошепотіла в слід Зима.
- Я дощиком покроплю, Ти не проти,
Поки морозу, й снігу ще у нас нема.
- Звичайно ні, Тебе холодно проведу
Ти вийдеш тихо навшпиньках за поріг,
А на кущах й деревах всюди на виду,
Почеплю ранком з криці срібний оберіг.
- Я там листочків ще порозкидала,
Не було часу їх прибрати ген усі.
- Я знаю, за порядком Ти не слідкувала,
Ти ніжилась у їхній золотій красі.
- То я іду лишайся тут собі білява,
Твоя взяла і в силі Ти, господарюй тепер.
- Я бачу що Ти сонна і вся млява,
Скажи щоб вітер двері за Тобою вже запер...
28.11.2021р.
©Роман Костишин, 2021
🍁❄🍂🍁❄🍂🍁❄🍂🍁❄🍂🍁❄🍂❄🍁
ЗУСТРІЧ І ПРОЩАННЯ
Ось дві сестри́ зустрілись біля брами,
Взяли́сь в обі́йми й сльози потекли,
Це біла і золо́ченая гами,
Ніко́ли вони ра́зом не жили́.
Ті се́стри довго-довго гомоніли
Й прощатись не хотілось їм ніяк,
В обіймах біля брами посиді́ли,
Ще й вітер танцював обом гопак.
І плакали, й сміялися оби́дві,
Про себе кожна з них оповіла́,
Вони весь час у русі і гонитві,
Наблизила їх доля й розвела́.
Та довго не могли вони сидіти,
Бо володіння треба передать,
Та й осінь не могла вже більш радіти
І в танці не могла вже більш кружлять.
– Не маю пра́ва довше залишатись,
Твоя́ пора вже балом керувать,
То ж мусимо з тобою попрощатись
І зустрічі наступної чекать.
– Тобі пора, доро́га в тебе дальня,
А через рік зустрінемося знов,
Хай му́зика звучить тобі прощальна,
Та тільки не біжи ти стрімголов.
– Прощай, сестрице, буду вирушати,
А ти у володіння вже вступай,
Берися білу ковдру простеляти,
І браму вже за мною закривай.
– Іди, моя золо́чена сестричко,
Я все зроблю́, як попросила ти,
Розсте́лю скатертину й на травичку.
Що йдеш з-за мене – ти мене прости.
– Іду я, сестро, все тобі лишаю,
Благаю, лиш за всім ти доглядай,
Не хочу йти, та в путь вже вирушаю…
Ти ніжно все у шати одягай.
Пішла сестра…пішла, пошкандибала,
Востаннє озирнулася назад,
Все йшла вона і сльози проливала,
А за спиною був вже снігопад.
Сестра-зима ввійшла у володіння,
Робити стала все на білий лад,
Щоб світлим залиши́лося сумління –
Почала прикрашати все підряд.
06.12.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021
© Copyright: Клавдія Дмитрів, 2021
Свідоцтво про публікацію №121120607650
