Poems by Антонич Богдан-Ігор

All Poems Original Poems Translations

« ‹

…

11 12 13 14 15 16 17 18 19 › »

Натхнення

Такий бува момент, що в серці полумінь пече,

напруга почуваннів межі розрива,

злітають блискавки з осяяних очей,

та іскрами думок палає голова.

Немов льоди душі твоєї попливли б

увиш,

підносять слова щиріш і правдивіш,

by Антонич Богдан-Ігор

Срібні сани

Не мусили писати віршів,

спокійний мати день, спокійну ніч.

Віднині смак вина мені погіршав,

світ помутнів довкола віч.

Не знаєте страждань поета,

для нього дні — мов шпаги, ночі — гірші,

кожна хвиля має гостроту стилета,

переслідують і гонять ненаписані вірші.

by Антонич Богдан-Ігор

Весна

В загравах лун виходять ранки з нетрів ночі

плямами багрів

трояндять зломи пошарпаних нам персами землі примар

сонце в хомуті блідих брудних хмар

тягне перед собою плуги вкруг

за плугом плуг

повз гори повз луг

за скибами скиби

by Антонич Богдан-Ігор

Ніч в місті

Ніч сідає на рогах вулиць

і тулить сірі кудли в цемент стін

а часу гін

плутаючись в сітях дротів

по цинках блях

з даху на дах

з цвяху на цвях

котиться

by Антонич Богдан-Ігор

Дума про плакати

Рядами, рядами, рядами,

Довгими смугами, над кам’яними бруками

Висимо,

Лежимо,

Сидимо

Ми на мурах розіп’яті,

Ми плакати, плакати, плакати.

by Антонич Богдан-Ігор

Народини ідеї

За вікнами пливе ніч тиха,

та тиша сутінками диха,

сидить в кімнаті при столі,

десь, мов сичі, сичать жалі,

далекий шепіт лине в вуха,

далека далеч давить духа.

Ступає сумнів сном поволі

by Антонич Богдан-Ігор

Щастя

З усіх людей найбільше я щасливий,

будую білий калиновий міст.

Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий.

Великої моєї філософії

такий безглуздий зміст.

Не заплачу стражданню й горю мита,

люблю риск, небезпеку й сум’яття.

by Антонич Богдан-Ігор

Лещетарі

На кичери, гори, ліси,

мілкого срібла басейни —

навпрошки, навскоки, навкоси,

навпрямки, навперейми!

Вітер гір, мов холодна вода,

вимиє нам легені.

Морозу сила молода

by Антонич Богдан-Ігор

Смерть Гете

Відчини, мій Фрідріху, вікно,

хай погляну на широкий світ.

Бачу чорне незбагненне дно,

а над ним золототканну сіть.

Привиди кружляють наді мною,

постаті, що їх колись творив.

Прилітають з правдою сумною,

Антонич Богдан-Ігор

Похмурий гімн

Похилі чола,

похмурі очі,

розпука гола,

мов свердлом, точить.

Тривожний голос

шепоче стиха,

та зір навколо

шукає лиха.

by Антонич Богдан-Ігор

Гімн перед світанням

Похмурі дні, суворі дні,

що гіркотою налили пісні,

тривожними питаннями лягають на уста,

вкривають обрії, мов непрозора мла густа,

примарами карають нас у сні

похмурі дні, суворі дні.

Гарячкою попалені шепочуть губи:

що буде?

by Антонич Богдан-Ігор

Франко

Не легко відійти в країну вічності німу,

хоча яка була б дорога днів трудна і сіра.

На сто вузлів сплелись думки з землею, й аж йому

життя з долоні випало, немов розбита ліра.

Учитель і поет, виховник, будівничий, що

було для нього кожне слово чином, кожне ділом,

не музам дань складав і не собі співав, а щоб

by Антонич Богдан-Ігор