Poems by Іван Франко

All Poems Original Poems Translations

« ‹ 1 2 3 4 5 6 7

…

› »

«В снах юності так сквапно ми шукаєм»

В снах юності так сквапно ми шукаєм

Прямих стежок і молодим умом

Так просто, гарно вік свій укладаєм,

Так чесно, сміло боремось зо злом…

А втім в життя, мов в п’яних стиск, вступаєм:

Сей відси штовхне, відти той часом;

Сяк-так в’ємось, удари обминаєм,

Ба й других пнем самі набік плечом.

by Іван Франко

«Вам страшно тої огняної хвилі»

Вам страшно тої огняної хвилі,

Коли з мільйонів серць, мов божий грім,

Закута правда бухне і застилі

Шкарлущі світу розірве на нім?

Ви боїтесь, щоби криваві хвилі

Не потекли і не підмили дім

Блискучої освіти, не змулили

Швидкого поступу думок зовсім?

by Іван Франко

«Жіноче серце! Чи ти лід студений»

Жіноче серце! Чи ти лід студений,

Чи запашний, чудовий цвіт весни?

Чи світло місяця? Огонь страшенний,

Що нищить все? Чи ти, як тихі сни

Невинності? Чи як той стяг воєнний,

Що до побіди кличе? Чи терни,

Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний

Чи демон лютий з пекла глибини?

by Іван Франко

«Незрячі голови наш вік кленуть»

Незрячі голови наш вік кленуть,

В котрім, говорять, перед правом сила,

А чесній думці перетяті крила,

А правду й волю, як звіра, женуть.

Та що ж то – право? Право – се лиш сила,

А сила – право, се закон природи.

В житті лиш сила ломить перешкоди,

До лету вгору розпускає крила.

by Іван Франко

Народна пісня

Глянь на криницю тиху, що із стіп могили

Серед степу сльозою тихою журчить;

В ній, мов в свічаді, личко місяця блищить,

І промінь сонця миєсь в її срібній хвили,

На дні її щось б’ється, мов таємні жили…

Той рух живий ніколи не бажа спочить,

Вода її пречиста тисячі живить

Дітей весни, що густо вкруг її обсіли.

by Іван Франко

Котляревський

Орел могучий на вершку сніжному

Сидів і оком вдовж і вшир гонив,

Втім, схопився і по снігу мілкому

Крилом ударив і в лазур поплив.

Та груду снігу він крилом відбив,

І вниз вона по склоні кам’яному

Котитись стала – час малий проплив,

І вниз ревла лавина дужче грому.

by Іван Франко

«Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський»

Чого ти, хлопе, вбравсь у стрій лицарський,

Немов боїшся насміху і сварки?

Чого важкий свій молот каменярський

Міняєш на тонкий різець Петрарки?

Замість валити панський гніт і царський,

Ти скрився в поетичні закамарки!

Гіркий, та нешкідний удар писарський,

Мов полинівки чарка у шинкарки».

by Іван Франко

«Сонети – се раби»

Сонети – се раби. У форми пута

Свобідна думка в них тремтить закута,

Примірена, як міряють рекрута,

І в уніформ так, як рекрут, упхнута.

Сонети – се пани. В них мисль від роду

Приглушено для форм; вони вигоду,

Пожиток кинуть, щоб ловити моду:

Се гарний цвіт, що не приносить плоду

by Іван Франко

З екзамену

З іспитової кімнати

Вибіг лютий кандидат;

Збіглось в сінях товариство

І давай його питать:

«Ну, а що, ти здав екзамен?

Маєш вчительський диплом?»

Він мовчить, лиш чорна хмара

Висить над його чолом.

by Іван Франко

«Ужас на Русі»

Лихо, сусідо! Ой горе нам, свату!

Світ вже кінчиться! Вже буря гуде!

Чув ти? На нашу нещасную хату,

Кажуть, страшенная змора іде.

Десь проявились якісь нігілісти –

Кажуть, що се людоїди, хотять

Русь нашу, матінку, з кашею з’їсти,

Перевернути теперішній лад.

by Іван Франко

Хлібороб

Гей, хто на світі кращу долю має,

Як той, що плугом святу землю оре?

Святую землю в банку заставляє,

В довги впадає, як в бездонне море,

І поти б’ється, аж остатня рація

На нього спаде – грунту ліцитація –

І поки в найми не пошкандибає, –

Гей, хто на світі кращу долю має?

by Іван Франко

«Послухай, сину, що премудрість каже»

Послухай, сину, що премудрість каже:

Коли два стільці маєш до вибору –

Тут користь власну, тут святу лояльність, –

То на обох старайся разом сісти.

І будь неначе те теля покірне,

Що ссе дві мамі за свою покору.

Та ще мудрішим можеш показатись,

Коли стілець лояльності поставиш

by Іван Франко