Poems by Іван Франко

All Poems Original Poems Translations

« ‹

…

2 3 4 5 6 7 8 9 10

…

› »

Не пора

Не пора, не пора, не пора

Москалеві й ляхові служить!

Довершилась України кривда стара,

Нам пора для України жить.

Не пора, не пора, не пора

За невігласів лить свою кров

І любити царя, що наш люд обдира, —

by Іван Франко

Моя любов

Вона так гарна, сяє так

Святою, чистою красою,

І на лиці яріє знак

Любові, щирості, спокою.

Вона так гарна, а проте

Так нещаслива, стільки лиха

Знесла, що квилить лихо те

В її кождіській пісні стиха.

Іван Франко

Поєдинок

Клубами вився дим. Ревли гармати,

Свистіли кулі, мов незримі змії,

Сичали, вились, лускали гранати.

Красили землю струги кров’янії,

І рвались серця, повні сил, відваги,

В крові тонули тисячні надії.

Униз валились найпишніші стяги,

Валились трони, що ще вчора, певно,

by Іван Франко

Рідне село

І знов я бачу тя, село моє родинне,

Як бачив тя тоді, коли життя дитинне

Плило, немов малий потічок серед трав,

Що в’єсь несміло між дрібними камінцями.

Дрібних утіх і я тут зазнавав,

Задля дрібних гризот лице росив сльозами.

Тоді цікаво ще на світ я поглядав,

Не знав, що далі там, за твоїми хатками,

by Іван Франко

Співакові

Будь ти, співаче, як божа пшениця,

Пісня твоя – золотеє зерно!

Скоро в лушпині доспіє воно,

Колос униз починає хилиться.

Знає той колос, стебло і лушпина,

Що для зерна вони тільки й росли,

Що лиш тоді воно повне, коли

Весь живий сок свій в нім зложить ростина.

by Іван Франко

Чим пісня жива?

Кожда пісня моя –

Віку мого день,

Протерпів її я,

Не зложив лишень.

Кожда стрічка її –

Мізку мого часть,

Думи – нерви мої,

Звуки – серця страсть.

by Іван Франко

Пісня і праця

Пісне, моя ти сердечна дружино,

Серця відрадо в дні горя і сліз,

З хати вітця, як єдинеє віно,

К тобі любов у життя я приніс.

Тямлю як нині: малим ще хлопчиною

В мамині пісні заслухувавсь я;

Пісні ті стали красою єдиною

Бідного мого, тяжкого життя.

by Іван Франко

Поезія

В житті, мов на шляху, лиць сотні стрічаєш,

Та в поспіху їх безучасно лишаєш.

Часом лиш попадесь лице характерне,

Що взір поневолі до себе приверне.

Зирнеш, заговориш і стиснеш за руку –

Найближча хвилина приносить розлуку.

Та довго ще в тямці відтіль і відсіль

Не раз визирає приязний профіль.

by Іван Франко

Ідилія

Давно було. Дітей маленьких двоє,

Побравшися за руки, по квітчастих

Лугах підгірських, стежкою вузькою

Поперек нив, в жарку літнюю днину

Ішли з села.

Старшенький хлопчик був –

Біловолосий, з синіми очима,

З конем вербовим у руці. У нього

by Іван Франко

Каменярі

Я бачив дивний сон.

Немов передо мною

Безмiрна, та пуста, i дика площина

I я, прикований ланцем залiзним, стою

Пiд височенною гранiтною скалою,

А далi тисячi таких самих, як я.

У кожного чоло життя i жаль порили,

by Іван Франко

Човен

Хвиля радісно плюскоче та леститься до човна,

Мов дитя, цікава, шепче і розпитує вона:

«Хто ти, човне? Що ти, човне? Відки і куди пливеш?

І за чим туди шукаєш? Що пробув? Чого ще ждеш?»

І повзе ліниво човен, і воркоче, і бурчить:

«Відки взявся я – не знаю; чим прийдеться закінчить

Біг мій вічний – тож не знаю. Хвиля носить, буря рве,

Скали грозять, надять-просять к собі береги мене.

by Іван Франко

Христос і хрест

Серед поля край дороги

Стародавній хрест стоїть,

А на нім Христос розп’ятий

Висів тож від давніх літ.

Та з часом прогнили гвозді,

Вітер хрест розхолітав,

І Христос, вгорі розп’ятий,

Із хреста на землю впав.

by Іван Франко