Poems by Іван Франко

All Poems Original Poems Translations

« ‹

…

5 6 7 8 9 10 11 › »

«Жіноче серце! Чи ти лід студений»

Жіноче серце! Чи ти лід студений,

Чи запашний, чудовий цвіт весни?

Чи світло місяця? Огонь страшенний,

Що нищить все? Чи ти, як тихі сни

Невинності? Чи як той стяг воєнний,

Що до побіди кличе? Чи терни,

Чи рожі плодиш? Ангел ти надземний

Чи демон лютий з пекла глибини?

384

Іван Франко

«Вам страшно тої огняної хвилі»

Вам страшно тої огняної хвилі,

Коли з мільйонів серць, мов божий грім,

Закута правда бухне і застилі

Шкарлущі світу розірве на нім?

Ви боїтесь, щоби криваві хвилі

Не потекли і не підмили дім

Блискучої освіти, не змулили

Швидкого поступу думок зовсім?

285

Іван Франко

«В снах юності так сквапно ми шукаєм»

В снах юності так сквапно ми шукаєм

Прямих стежок і молодим умом

Так просто, гарно вік свій укладаєм,

Так чесно, сміло боремось зо злом…

А втім в життя, мов в п’яних стиск, вступаєм:

Сей відси штовхне, відти той часом;

Сяк-так в’ємось, удари обминаєм,

Ба й других пнем самі набік плечом.

261

Іван Франко

«Як те залізо з силою дивною»

Як те залізо з силою дивною,

Що другеє залізо тягне к собі

І магнетизмом звесь, не в супокою

Зціпляєсь, але в ненастанній пробі, –

А як його безділля вкриє ржою,

Під ржею й сила гине, мов у гробі, –

Отак і серце, що, грижі стрілою

Прошиблене, само з’їдаєсь в собі.

233

by Іван Франко

«Смішний сей світ!»

Смішний сей світ! Смішніший ще поет,

Що все в нім хоче серіозно брати,

Що в тій погоні до незвісних мет

Розумну думку рад би відшукати.

Смішний сей світ! В нім правом – дикий гнет,

А чесна праця в перегнилі шмати

Вкриваєсь, а коб мала лиш відмет

З страв дармоїдів, щоб живіт запхати,

279

by Іван Франко

Сікстинська Мадонна

Хто смів сказать, що не богиня ти?

Де той безбожник, що без серця дрожі

В твоє лице небесне глянуть може,

Неткнутий блиском твої красоти?

Так, ти богиня! Мати, райська роже,

О глянь на мене з свої висоти!

Бач, я, що в небесах не міг найти

Богів, перед тобою клонюсь тоже.

307

by Іван Франко

«Ось спить дитя, невинний ангел чистий»

Ось спить дитя, невинний ангел чистий.

Смієсь у сні – се ангел з ним іграє…

Сплакне у сні – се ангел, в облак млистий

Розплившися, манить його й щезає.

І сон отсей нестертий, віковистий

В душі його по собі слід лишає:

З дитячих снів той ангел променистий

Раз в раз бажання, тугу в нім збуджає.

302

by Іван Франко

Пісня будущини

Знов час прийде, коли з погорди пилу

Ти отрясешся й ясною звіздою

Засяєш людям, і підуть з тобою,

Серця твою почують давню силу.

Знов час прийде, до найтяжчого бою,

Остатнього, за правду й волю милу

Ти поведеш народи і прогнилу

Стару будову розвалиш собою.

205

by Іван Франко

«Досить, досить слова до слів складати»

Досить, досить слова до слів складати,

Під формою блискучою, гладкою,

Мов хробака під гарною лускою,

Пекучий біль і сльози укривати!

Лікар іде! Не час тепер ховати

Поганих струпів. Смілою рукою

Розкрить їх треба, мимо встиду й болю

Всю гниль нещадно з тіла виривати.

258

by Іван Франко

«Ні, не любив на світі я нікого»

Ні, не любив на світі я нікого

Так, як живому слід живих любить,

Щоб, не зрікаючись себе самого,

Ввійти в другого душу, переймить

Його думки, його бажанням жить,

Не думавши добро творить із того,

І так, незамітно зовсім для нього,

Вести його, де вища ціль манить.

363

by Іван Франко

«І довелось мені за се страждати!»

І довелось мені за се страждати!

Де лиш любві правдивої шукав я,

Усе за неї був готов віддати, –

Те саме все безсилля зустрічав я:

То вбране в гордощів холодні шмати,

То в слів цукрових стрій конвенціональний

В мрій, сліз, зітхання плащ сентиментальний,

Та в бій життя зовсім незгоже стати.

280

by Іван Франко

«Колись в сонетах Данте і Петрарка»

Колись в сонетах Данте і Петрарка,

Шекспір і Спенсер красоту співали,

В форму майстерну, мов різьблена чарка,

Свою любов, мов шум-вино, вливали.

Ту чарку німці в меч перекували,

Коли знялась патріотична сварка;

«Панцирний» їх сонет, як капрал, гарка,

Лиш краску крові любить і блиск стали.

267

by Іван Франко