Ліна Костенко
Розділ IV
Тим часом гінець доганяє світання
і клаптями ночі доточує дні.
І кожна хвилина, здається, – остання,
і крихта надії кричить йому: “Ні!”
О скільки нам, Боже, ти степу одміряв!
Долини і кручі, – якби навпростець!
Розділ III.
…Пройшло життя. Не варт було і труду.
Лише образи наберешся вщерть.
Останні дні вже якось перебуду.
Та вже й кінець. Переночую в смерть.
А що в житті потрібно ще мені?
Розділ II
Багряне сонце. Дужка золотава
стоїть над чорним каптуром гори.
На п’ять воріт зачинена Полтава
ховає очі в тихі явори.
Спадає вечір сторожко, помалу,
Розділ I. Частина 1.
Влітку 1658 року Полтава згоріла дощенту.
Горіли солом’яні стріхи над Ворсклою.
Плавились бані дерев’яних церков.
Вітер був сильний. Полум’я гуготіло.
І довго ще літав над руїнами магістрату
легенький попіл
Розділ I. Якби знайшлась неопалима книга
Розділ II. Полтавський полк виходить на зорі
Розділ III. Сповідь
Розділ IV. Гінець до гетьмана
Розділ V. Страта
Розділ VI. Проща
Розділ VII. Дідова Балка
Ліна Костенко – Дума про братів неазовських (драматична поема)
Драматична поема, старовинний лейтмотив якої
звучить то тихше, то голосніше, залежно од вітрів історії
ДІЙОВІ ОСОБИ
Павлюк
