Alisa Vakula
Вчорашня меланхолія минула:
Втекла через відчинену вітрину
І лиш востаннє в очі зазирнула,
Лишивши слід по собі із жасмину.
Не повертається вона, та на стіні,
Я квітну у коханні навесні,
Кричу у полі квітів осяйному;
Її я подих чую на спині—
Сміюся, забуваючи про втому.
А час іде, і в сонячному сяйві
Пісок і берег, хвилі пильний погляд,
Та верховодить спокій на усім:
Тримає під тугим ціпом лиш спогад,
Що звідси якось чути було грім.
І він на троні зібраний, багатий
