Alisa Vakula
Пісок і берег, хвилі пильний погляд,
Та верховодить спокій на усім:
Тримає під тугим ціпом лиш спогад,
Що звідси якось чути було грім.
І він на троні зібраний, багатий
Все тримає його жар
На тоненькому кордоні
Поміж пекла, поміж хмар.
Чую я биття у скроні.
Його голос в голові—
Вже своїх думок не маю.
Вчорашня меланхолія минула:
Втекла через відчинену вітрину
І лиш востаннє в очі зазирнула,
Лишивши слід по собі із жасмину.
Не повертається вона, та на стіні,
Я квітну у коханні навесні,
Кричу у полі квітів осяйному;
Її я подих чую на спині—
Сміюся, забуваючи про втому.
А час іде, і в сонячному сяйві
Я хочу про кохання написати:
Про щастя, сум, журбу, тепло і сніг;
Рядкам я душу хочу віддавати—
Рум'янець відчувати з вух до ніг.
За тим коханням лізу я у банку,
Я хочу захід сонця зустрічати,
Його невпинний кольорів потік,
Що мою душу змушує кричати.
Хотіла б щоб тривало так весь рік.
І хочу я щоб серед ночі тої,
