І самосуду бути впору, коли біжиш ти вниз з гори.
Не розуміючи нічого, тікаючи від близькості біди.
Коли думки вже не належать і не цетруються в тобі.
Коли від болю тільки втома та лячний запах пустоти.
І не жевріє існування, яке приречене на смерть.
