Софія Афанасьєва
Ти моя невагомість, ти для мене - поразка
Я з тобою удвох не дійду до кінця
Декоданси натомість проривають свідомість,
Єдина помилка вбиває творця
Синє небо під грунтом, чи грунт поміж неба
Я не хочу
Снова, на те же грабли
Чувствовать, говорить
Чтобы вновь силы иссякли
Дуже багато розмов,
Але мала доля сенсу.
Що вам дадуть почуття,
Якщо ви забули про серце?
07:52
Внтурнечерепные баталии
Догоняют меня по спирали и
Вместо желанного выхода
Нахожу только скомканный вход
Ты рисуешь мне пеплом по талии
Хтось не дослухає до кінця,
Хтось не додивиться до моменту,
Хтось позіхне, не зважаючи на митця,
І точно ніхто не напише коменти.
Надіслати листа вже ніхто тут не в змозі,
Ти не впишешся в мій концепт.
Я забуду твоє ім'я.
Вам для щастя потрібен рецепт,
А мені - моя голова.
Ти не впишешся в мою осінь,
Цей вовк зголоднів, він хоче твоєї плоті.
Цілуй йому лапи, віддай своє серце і кров.
Цей вовк зголоднів. Ми самотні на ешафоті.
І тут не важливо, в котрій ти був із церков.
Думки - плацебо, виснажують душу роками,
переміни зі швидкістю світла
і я зовсім тебе не знаю
тінь минулого ледве помітна
що незмінно - візьму, поміняю
Лицемірність і зрада,
Павутиння,
Канати,
Мій прихований жар
Проростає в золу.
Ты борешься с ужасной болью
Или скрываешься у скал
Которые в чертогах вольных
Ты начертил и воссоздал?
Ты разрушаешь свое имя,
Катування власними думками.
Забагато - це стабільний стан.
Скроні вже розплилися ріками.
Я забула, де знайти стоп кран.
Ця розмова може не відбутись,
Мені мариться ім'я твоє
У іржавих тріщинах на магнітолі.
Дуже дивно, що в зорепаді
Відображається море.