Mon ali
Слава! Слава Україні!
Та її народу,
Що життя не пожаліє
За свою свободу.
Слава! Слава цим героям!
Кожної миті
Я буду тебе любити!
Я буду про це говорити
Зійдуть квітами – слова.
Кожної миті – очам сяяти й горіти,
Ненька-калинка,
Цьомай дитинку!
Цьомай рідненьку,
Ненечка-ненька.
Комусь – сон,
Комусь – два,
Комусь – ще,
А тобі – нема!
Хтось – спить,
Її ім’я – Україна
Серця мого частина!
Краща за всі у світі
Інші чужі країни.
Тут, де цвіте калина –
Зорі нам освітлюють шлях,
Вітер пісню несе…
Сама доля на моїх плечах!
От і все.
Ти ховайся у моїй душі
Життя моє сердешне…
Час від часу́ не легше!
Чи доля, чи недоля –
Я ворожу на зорі.
А ворог несе зброю,
Вітерець співає:
Баю-баю-баю.
Він маля колише
Тихше, тихше, тихше!
«Прийди прийди, сон,
Змилуй Отче, зжалуй Боже,
Моє ніжне чадо
Від усього, що негоже,
Що йому не радо.
Вбережи дитя маленьке
Сильна Україна –
Україна мати!
Й виховала сина,
Щоб міг захищати.
Раз, два, три, чотири, п’ять
Всі притихли, всі мовчать.
П’ять, чотири, три, два, раз
Дітям спати саме час!
Десять, дев’ять, вісім, сім –
Сон за тата, за матусю,
Сон за діда й за бабусю,
І ще – сон, і ще – один
Скільки спати ще годин!