Сумний П'єро
І знову вночі я не сплю,
Думками ще досі з тобою.
Твій взір серед неба ловлю,
Не мавши без нього спокою.
І жити так сумно без тебе,
Не видівши твого лиця,
Навколо пітьма,
В небі зірка сама —
То маяк старого світу,
Що спалює пустоту.
Синій сон, палуба пуста,
Шепоче вітер у море.
Водойму цілує губа,
Закрутивши в небі гофре.
В осінню прохолодну ніч,
Коли стояв я на балконі,
У небі зорі говорили,
Що полюблю когось сьогодні.
Минаю двори
Під сяйвом зірок,
У думках лише ти,
Твоє волосся - цвіток.
По небу темному від ночі,
Мої думки кудись пливли.
Там загравали ясно зорі,
Відкривши нові нам шляхи.
Тиха ніч встелила землю
Окунувши думки в сірь,
Крізь туманного кришталю
На умі лиш слово "вірь".
Вечірня дорога, куди ж ти ведеш?
Не видний початок, не видний кінець.
Свою таємницю містичну розкажеш,
Про яку не відає жоден живець.
