Poems by Денис Бондар

« ‹

…

13 14 15 16 17

Ти не постать Доріана Грея,

а я не картина!

Яку би покохала так сильно,

за щось, чого не зрозуміла.

Я не доктор Джекілл,

а ти не містер Хайд!

Хочеться почати фразою, філософа Баруха Спіноза, ідеології пантеїзму: «Я і є бог»

Хочеться закінчити фразою, філософа Фредріха Ніцше, ідеології надлюдини «Бог мертвий».

Пишучи в постмодерністському жанрі, відриваючись від екрану пустого блокноту, помічаєш, що світ твій навколо і є постмодернізм.

Бог мертвий, тож і я не живий.

Я не бачу майбутнього свого, чужого, це лякає відсутністю контролю буття.

Я знаю як бути, і як жити далі, коли хочеш зірвати стоп-кран життя,

А потяг до життя банальний і скучний: кохати та писати про твої почуття.

Хоч і ти невідома мені ще настільки, щоб я міг переповідати серцебиття.

Я не бачу майбутнього чужого, від свого лишається лиш співчуття.

103