Денис Бондар
Сьогодні.
Лишаюсь на самоті,
Як колись.
А можливо,
Я просто перестав
Дивитися вверх, тепер тільки вниз.
Щиро, цікаво мені, як твої справи,
Не хочу нав‘язливим бути, пробач,
Але інколи дивують ці, мої прояви -
Сумую без сенсу - без книги читач.
Як із героєм книги - знайомі ледве,
І по обкладинці розуміючи розпач,
Останнім часом,
я так хочу твоїх рідких обіймів.
Мовчати,
відчуваючі, що ти нарешті
спокійна.
Якби я зараз помер,
по банальній випадковості,
десь на трасі,
всмятку метал,
кров, гівно і мʼясо.
Ніхто би не відмінив
Африканець, Вибухівка, Ацетон, Каша, Болт.
Хтось сидит отак і нудьгує,
Когось щиро і палко кохають.
Хтось від себе суспільство рятує,
Комусь добрих снів побажають.
ховаюсь тонкими дверцятами шафи спускаюсь підʼїздом без світла курю курю курю більше палити легені до тла курці рано помирають сподіваюсь /
фільм ніхто не буде дивитись герой сам все зіпсував в фільмі переміг антагоніст в кінці герой помирає герої завжди помирають сподіваюсь /
смердить дешевим клеєм в кімнаті склалося нічого не склеїлося склеюються очі хочеться спати хочу щоб смерть мені наснилася найміцніший клей це смерть сподіваюсь /
ховаюсь тонкими дверцятами шафи ніхто не прийде шукати все добре щиро вітаю я радий годинник перестане блукати як жити люди самі вибирають сподіваюсь /
Колись жив без правил, читав поміж строк -
Вважав, що все знаю, вважав, що пророк.
Насолоджувався сценою, мені кричали: «ура!»,
Один раз спіткнувся - закінчилася гра.
Реабілітація - пісні наших днів.
Кого і навіщо, за собою я вів?
Я відмовляюсь брехати собі, хоч і тільки собі -
Навіть і не знаю, що з цього краще.
Стан дуже подібний, як при хронічній хворобі,
Але на відміну від неї, він важчий.
Хоч я вже і вільний, але ще досі в кайданах
Сумлінь, страху і ненавісті в собі.
понад місяць без спиртного
десять днів без цигарок
в цьому немає нічого такого
та і хіба це якийсь срок?
телефон обновився, добавив в застосунки щоденник
Я ще не один.
Що зі мною може статись?
Коли серед далеких,
близькі, та неозорі, муки?
Всього лише пару годин,
і знову, як завжди, прощатись?
Сьогодні в мені,
щось знову здохло.
І стільки вже трупів в цьому
постмодерністському морзі,
що від такого сильного
навантаження і кількості диму,
Трон є імператорським, лише тільки тоді, коли на ньому сидить імператор.
Ти стаєш по справжньому вільним, тільки коли все остаточно втрачаєш.
Я висів на гудках телефонних, так довго, що наді мною зжалився сам оператор,
Він сказав:
- Я не відповідальний за твоє життя, і ти це знаєш.
