![Не знаю. 4#143]()
Не знаю напевно, чи в своєму я тілі… Як дивитись на світло тверезо?
За величезними окулярами - очі, опустілі. За посмішкою широченною - лезо…
Викладаю мішками з піску барикади - піском, з розбитого годинника.
Сходи до неба перетворюються в каскади, неприступного, білого піщаника.
Тоненькі пальці хрустять від напруги, як ліки, хрустять між зубами.
Моя дитина, маленька, не чекала наруги, загубилась сопілка між трубами.
