vasylenko .ko
Я влюбляюсь в свое же вранье.
Как жестоко, как глупо, о Боже.
Дрожью мелкой сквозь сеточку кожи
Тонкий дым и сухое вино,
Словно прутьями, в тело всекаешь.
18+
( Ця історія в жодному разі не була написана з метою образити почуття віруючої людини )
Ты чистишь зубы, идёшь в кровать.
Я чищу мысли и тоже спать.
Ты мне приятней с зубами чистыми,
Тебе я нравлюсь с простыми мыслями.
Твой кофе крепче моих объятий,
Початок нових недописаних дій
Окину для себе на тлі перспективи.
Ціна недотлілих на сонці мотивів
І всього, що милим здавалось, повір,
Лишились лиш пилом півсотні доріг.
У мене так мало для чесності часу,
Я тут, за твоїми плечима.
Вони- то простерті в польоті,
Пташишині мозолисті крила
З старими відбитками дроту.
Ти бачиш з вершини гірської
Блестит небольшой уголок-
Уромок черты разумной
На дне еще полной урны.
Таков его в жизни урок.
Бледнеет холодная сфера,
Ти -нестабільна просторова одиниця,
Твоє ім'я звучить в радку питань.
Ти- хаотичне втілення бажань.
Я хочу і готова обпектися.
Крізь сумнів ти нічого не збагнеш,
"Ми пишемо в стіл, панство.
Верлібри- не вірші"- сказала вчорашня я.
"Не бійся, їх все одно не читають" -
Відповім собі завтра і так щодня.
Ті люди, що палять з кухонних вікон,
Про що вони думають?
Чужі вірші не читаєш?
А навіщо ж? Не читай!
Ми їх так з нудьгою, знаєш,
Просто пришемо. Нехай...
Одну крихту свого серця
І хвилинку часу,
Пусть копотью плюют дворцы,
Пусть ноту шум переиначит,
Пусть сердцу милые, черты
Отныне меньше станут значить,
Пусть солнце скроют от людей
Грязны и беспросветны тучи
На волнах еле слышного фм
Я часто и с прискорбием услышу,
Полковнику никто давно не пишет,
Да благо ,что хоть пачка сигарет.
Мы танцы, да на улице, устроим!
Ты вечно молодой, и вечно пьяный,
О одном и том же, о одних и тех же
Я пишу сред ночи в полуночном "между",
Между строк и знаков, потерявши честь,
Потерявши гордость. Поспеши прочесть
Те слова, что ими, только ими, смею
Я к тебе прильнуть и тебе поверить.
