vasylenko .ko
Старый и ветхий столб.
Столб - основание надежды.
Надежда сейчас без одежды
Надежда сползла под стол.
Надя! К чему это, Надя?
Корень привычных бед -
Древо унылой пытки.
В меру жестокий бред,
Но перебор для шутки.
Осы танцуют гавот,
Каблуком вминаю грязь
Глубже-глубже в землю.
Я совсем не напилась,
Пьянства не приемлю.
В легком тоненьком пальто
Я ледви чутно пальцями торкнусь
Твого недозруйнованого світу.
І навіть, якщо сильно захотіти,
Я тут на зовсім трохи обживусь.
Розставлю квіти, книги і свічки.
Пилюка ,що збералась тут роками,
Миші під стелею шепчуть моє ім'я.
Як мені важко його просто так згадати.
Цілі історії, цілі важкі тома,
Повні життя, повні слів і дрібних корелятів.
( Тепла подяка моїм вірним товаришам, або чому я досі "на коні")
Я дякую, що можу тебе мати,
Листво плавуча, трав'янистий чаю,
Себе в похмурих обрисах кімнати
Тобою час від часу зігріваю.
Сіренький шарф обіймами голубить,
Я темрявою жадібно уп'юся,
Згорить поволі фосфорична днина.
Як купіль тепла огорне дитину,
Так в тиші ночі мирно розчинюся.
І стегон сяйво з бліддю порцеляни,
Волос густая светлая копна
Лишённая младенческого блеска,
Вескам как будто над ушами тесно,
Ресничек малость никнет без следа.
Бровей плешивые скупые дуги
Не потрап до моєї сітки,
Не потрап, моя люба мушко.
Я зриваю щоранку квітку
І саджаю собі за вушко.
Я не п'ю, а цілую чашку,
Ти знак мені, здавалося, лишив.
Якусь свою інтимну таємницю.
Чи, може, ти того і не робив?
Я маю своє право помилитись.
Чи, може, то лиш вигадка, скажи?
Мої ліки- димний нікотин,
Ноотропні, седативні чари,
Вин і пив густий грайливий хміль,
Клавіш тихі клацання-удари.
Мої ліки- люди і їх біль,
Щастя їх і все, що десь ховали.
(Верлібр)
Дорогий мій ,мій милий друже,
Я втоплюся в найближчім болоті,
Бо, зізнатись, страшенно боюся
Потонути у вдячних обіймах,
Які з тріском двомісно порвуться,
Як і кожне заключене коло,
