vasylenko .ko
Холодну шкіру античних статуй,
Молочний мармур спинись шукати...
Її обійми, вуста і руки
Зумів згадати - спішиш забути…
Їй вже не страшно у власнім плуті,
А в тебе добре виходить бути
Я гадости сложу тебе в коробку.
Коробку сразу выброси. И только.
В коробке той рассыпались иголки,
Пропитаны обидами и болью.
Я радости сложу тебе в коробку.
Будь глубже, будь проще, смелей и беспечней,
Умнее, мудрее … Хоть кем-то, но будь…
Ведь света лучами наполнена, вечность
Бросается тенью на наш с вами путь.
В тени ты взростилась, в тени ты и згинеш,
Блукаючи цими світами,
Кого тобі доля знайомить?
Чи бачиш ти простір незнаний,
В чужинця очах свою втому?
Там душ спорожнілі кургани,
Де пишно повберані люди
Як би не хотілось, як би не моглось,
Дечому не бути, дещо пронеслось
Десь понад дахами, десь над нашим домом,
Десь поміж рядками, ледь помітним, словом.
Я тебе просила тихим акровіршем,
Просто придивися! Придивись, помітиш!
Не чекай того дня, коли станеш
Дещо кращим за щучим велінням .
Не чекай, доки крига розтане,
Доки щастя дозволить хтось інший.
Не чекай, доки просто натрапиш,
Каблуком вминаю грязь
Глубже-глубже в землю.
Я совсем не напилась,
Пьянства не приемлю.
В легком тоненьком пальто
Я третьекурсница с нулем за пазухой,
Я безработная, я не семейная.
Терять мне нечего, теряюсь с радостью,
Теряюсь в гадостях своей идейности.
Я неопознана с тату и родинкой.
Я подбетонная, заарматурная.
Корень привычных бед -
Древо унылой пытки.
В меру жестокий бред,
Но перебор для шутки.
Осы танцуют гавот,
Я б торкнулась рукою плеча.
Я б заділа його навмисне.
Як смітина в прозорих очах,
Ніби в тиші гарматний вистріл,
Я зруйную статично святу
Недоторкану цілість матерій
Ти -нестабільна просторова одиниця,
Твоє ім'я звучить в радку питань.
Ти- хаотичне втілення бажань.
Я хочу і готова обпектися.
Крізь сумнів ти нічого не збагнеш,
Грубі сталеві строфи
Криво заводять за хмару
Синь гематоми пульсара,
Кругло-овальні засоси…
Квіти на запах-тонік.