vasylenko .ko
Блестит небольшой уголок-
Уромок черты разумной
На дне еще полной урны.
Таков его в жизни урок.
Бледнеет холодная сфера,
Подъем, рабочий класс, твой час настал!
Подставь больные плечи ближе к солнцу!
Воняет издевательски каштан,
Наверное, поэтому он конский…
Из мельхиоровой посуды пейся, чай!
Він нулем був в мистецтві обману,
Щедро вмазавши кетчупом рани,
Досягнувши своєї мети,
Тиче пальцем на мене: "Це ти! "
"Всі каліцтва в твоїй провині!
Шагают пары,толпы,группы
Сквозь дождь в объятия непогод.
И день за днем, за годом год
Пупочки сохнут, стынут трупы..
Коль я к параду не причастен,
А ты не рад ,где есть, там быть,
Мир, что отнюдь не похожий на глобус,
Тускло сверкающий старенький шар
( как бы не древний, ну разве немного)
Нас до тех пор по вселенной вращал,
Мишки покуда чесались спиною,
Белою шерстью об оси земные
Я влюбляюсь в свое же вранье.
Как жестоко, как глупо, о Боже.
Дрожью мелкой сквозь сеточку кожи
Тонкий дым и сухое вино,
Словно прутьями, в тело всекаешь.
Нейрон якраз помер.
Його не буде вдома.
Нещасного в наш час
Зморила перевтома.
Помер, як його брат,
Очі бачать леді,
Щось ,відносно, гарне.
Серцю не до меду,
Серце каже: "Лярва".
Все! Мені вже досить
Грубі сталеві строфи
Криво заводять за хмару
Синь гематоми пульсара,
Кругло-овальні засоси…
Квіти на запах-тонік.
Я гадости сложу тебе в коробку.
Коробку сразу выброси. И только.
В коробке той рассыпались иголки,
Пропитаны обидами и болью.
Я радости сложу тебе в коробку.
Ось мій білий килим-
Чисте моє сумління.
Просто його не відмиєш,
Сильно таки забруднився.
Берци, сандалі, туфлі
Мої ліки- димний нікотин,
Ноотропні, седативні чари,
Вин і пив густий грайливий хміль,
Клавіш тихі клацання-удари.
Мої ліки- люди і їх біль,
Щастя їх і все, що десь ховали.
