Анастасія Стасюк
А на небі місяць сходить -
Іди, синку, спати,
А я буду під місяцем
Тебе колисати.
Спи, мій любий, спи синочку,
Під склепінням величних хорОм
Причаїлася мрія таємна.
Між оздоб і зелених крон
Все примарніша і непевна.
Все прозоріша й непотрібна,
Чорний метелик - що ж це за диво:
Символізує свободу думок.
Хист неповторний, долю мінливу.
В глухій безодні гучний дзвінок.
Чорний - не відчай, і не потворність!
Чорний - якась незбагнення краса...
Ти знайдеш мене в смозі фабрик,
І у нетрях величного лісу.
Там, де гори торкаються неба,
Крізь вогку дощову завісу.
Там, де вулиці тихо плачуть,
Він бачив її очі
Кожнісінької ночі
В мотивах своїх снів.
Гарячим шоколадом
Топив холодне серце
І не знаходив слів.
Зачерпнуть скривавлені долоні
Мертвої води із джерела.
На папері, де малюють долі
Вирок хуртовина замела.
Не розтопить лід на блідій шкірі
Плаче наше небо
Сльозами гіркими.
Я чекав на тебе,
А діждався зливи.
Ти не захотіла
Чорно білі сни
Самотнім людям сняться.
Засмучені вони,
Довіряти бояться.
Тікають від людей,
Зализуючи рани,
Куди б не пішов,
Бачу лиш тебе.
Наче в телешоу
Викрала мене
Свої почуття
Угрюмо встречал он рассвет,
Улыбку спрятав в карман,
Наркотикам не сказал «Нет!»
Случайно попал в их капкан.
Не видел ночную луну,
У своїх долонях ти весну тримав,
Очі темно-карі в душу заглядали .
Поглядом холодним зорі малював,
На серцях у тих, що тебе кохали.
Килим розпростерся між високих трав
Стоїть човен, лихом пробитий
І вода крізь діру затікає
В грізних бурях та штормах побитий
Допомоги від когось чекає.
Все стоїть, а ніхто не приходить,
