Анастасія Стасюк
Зачерпнуть скривавлені долоні
Мертвої води із джерела.
На папері, де малюють долі
Вирок хуртовина замела.
Не розтопить лід на блідій шкірі
Промайнеш квапливо за вікном,
Всього на мить мелькне в повірті пір'я
Стривожиш спокій вИчурним крилом,
Стираючи планети і сузір'я.
Зіб'єш людей у стадо, як овець
У душі тривога
Не дає мені спокою.
Хочеться проснутись
Знову поряд із тобою
Щоб знайомі, ніжні руки
Кристально-чистої торкаюся душі.
В ній цілий всесвіт, схований від тебе
Із потаємних дверець при житті
Манило світло лагідно до себе.
Збігалося все чорне і брудне,