Юрій Мельничок
Почну слова з одного,
Завершу зовсім іншим,
Усе може скінчитись,
Сценарієм найгіршим.
Ми перейшли важкі пороги,
Єдність УКРАЇНИ
У ніжному подиху вітру,
У тихому шепоті трав,
Ти була для мене повітрям,
Яке я так міцно вдихав.
Я бачив очей твоїх блиск,
Дорогі наші жінки,
Сьогодні ваше свято,
Хоча навколо нього,
Дискусій так багато.
Яка кому різниця,
Я намалюю мир на Землі,
Де серце від ран заживає,
Де діти щасливі, ще зовсім малі,
І Сонце над ними сіяє.
Забулося слово війна,
У світі повному брехні,
Де зло панує і гуляє,
Є певна часточка добра,
Яка рятує та спасає.
Ніде не ділась, не пропала,
Далеко десь далеко,
Життя інше вирує,
Живуть люди в достатку,
Нічого не бракує.
Для них усі комфорти,
Життя, коротке слово з п'яти букв,
А скільки в ньому сенсу,
Воно іде і серця стук,
Підтримує його консенсус.
Багато можна говорити,
На різні теми пандемії.
Чи вдасться вірус зупинити,
У цей період ностальгії?
Яка мета, яка причина,
Багато настало подій,
Які мене спонукають,
Розвіяти призму мрій,
Де люди надії плекають.
