Poems by Аліна Міщук

All Poems Original Poems Translations

Осіннє

Осінній настрій,осінній плач

Чи будем разом,чи вже не час?

Осінній дощик,останній вальс,

Тепер не разом,все зникло враз.

Осінній день,кудись іду,

Остання зустріч,не поверну.

Осіннє небо,там я і ти,

Аліна Міщук

Моє кохання

Моє кохання не живе в віршах,

Його не знайдеш, поки не відчуєш,

Воно ж живе не в випитім вині на брудершафт,

Воно – у серці, ти його малюєш!

Моє кохання не літає в небесах,

Воно літає там, де ще ніхто не був,

Воно переплітається у полюсах

Аліна Міщук

На столі горнятко чаю

На столі горнятко чаю, плед, десяточок листків,

В телефоні лиш “Скучаю” та десяточок кутків

Забуття чи вечір тихий, божевілля до колін,

Чорнота, межа до краю, тіснота зі всіх сторін

Падолист чи снігопад, вибита з алеї слів,

Все ціляю невпопад та ховаю в собі гнів.

Боляче до гіркоти з присмаком солодкоти

Аліна Міщук

Роби добро

Роби добро та не чекай віддачі,

Роби добро, хай по обличчі б’ють,

Та не очікуй добротою здачі,

Тобі її байдужістю сплюють

Та все ж роби добро та вчись прощати,

Учись на злість любов’ю відповідь давати,

Роби добро комусь, не будь ти егоїстом,

Аліна Міщук

Чужа наречена

Вона сиділа в їхньому кафе, ковтала сльози,

Кольорові міждушевні грози.

Вона чекала так, неначе вірила в життя,

Його обличчя все без каяття.

Вона вже звикла до поняття “Одиначка”

Не була у кохання як жебрачка,

А він обнімав довгоногу брюнетку,

Свою нову так звану німфетку,

Аліна Міщук

Ти стоїш за моїми плечима

Ти стояв за моїми плечима, весь промоклий від тонни брехні,

Малював все на віях долю, позолочену у багні,

Витирав увесь бруд історій у гарячий погляд мій,

Малював між нами коло, що черпало лиш подих твій.

Забував про рятунку скриню, загинав пальці на руці,

Обіцяв вкотре: “Не покину”, через хвилю вривав кінці,

І лиш місяць сміявся з тебе, і з полону твоїх думок,

Аліна Міщук

Зустрічай мене, мамо

Я прийшов, зустрічай мене мила родино,

Повернувся додому я,

Не біда, що поклали мене в домовину,

Я прийшов, рідненька моя.

Ви не плачте, рідненькі, матусе і татко,

Не картайте, що не вберегли,

Я ішов, розуміючи, що там не гладко,

Аліна Міщук

Загублені назавжди

Не пиши мені, не дзвони, ми загублені назавжди,

Ми у прірві спогадів та вулканних снів,

Ні тобі, ні мені,марна трата слів.

Не пиши мені, не тривож, ми з тобою “врозь”,

Забувай мене, залишай мене,

Бо тебе й мене хвиля ця мине.

Аліна Міщук

Без тебе

Крізь свою пихатість ти не бачив неба,

А вона без тебе, а вона без тебе…

Крізь мільйони слів ти шукав в ній тишу

Говорив не кину, в горі не покину.

Крізь думок мігрень лікував гангрену,

А вона жила у своïй арені.

Ти збирав листи і палив слова,

А вона жила, всеодно жила

Аліна Міщук

Стан душі

Мені б мікстуру від брехні чи декілька пігулок від страждання,

Сиджу сама в самотині, під ребрами кровить живе мовчання.

Мені б смертельну дозу для душі, щоб все очистилось, забулось,

Не описати у вірші скільки всього, на жаль, не збулось…

Мені льодяник від життя, яке не виправдане часом,

У мене псевдо відчуття, провірене пігулками з запасом,

Мені б холодної води, щоб вимити всю кров у венах

Та дикої простої чистоти, щоб все відновленно, поденно

Аліна Міщук

Вставай, Україно, за руки візьмися!

Бо щастя без болю нам не домогтися!

Вставай, Україно, бо кров пролилась!

Вставай, Українцю, боротьба почалась!

Вставай Українцю, нащадок Богдана!

Скидай свої пута, зривай ці кайдани!

Вставай Українцю, виходь на майдан!

Аліна Міщук

Пиши мені

А ти пиши мені листи, вони так пахнуть зорепадом,

Ці нескінченні поїзди, кричать мов хором, невпопадом,

А ти пиши, коли чекання сховалося за барви днів,

Коли бездумне сподівання чекає голос рідний твій.

А ти пиши, коли на небі остання зірка вже зника,

Коли кричить в вікно безтямно, останні пісня солов’я,

Коли ти вранці досхід сонця, тамуєш спрагу в джерелі,

Аліна Міщук