Poems by Андрій Малярик

All Poems Original Poems Translations

1 2 3 › »

У спину ніби кинули ножі

У спину ніби кинули ножі,

У голосі провалини від болю,

На серці безупинно йдуть дощі,

Як прикро, та не зміниш уже долю.

Тремтіння рук і тихий плач суглобів,

Всередині на сполох б’є надія,

І пам’ять від щасливих епізодів,

by Андрій Малярик

Життя ніби потяг

Життя ніби потяг, зупинка під назвою зрада

Тут люди жорстокі, тут править тваринний інстинкт.

Стосунки – пусте, як про соняшник пісня й балада,

Життя – одні сльози, ридання, душевний брейринг.

Життя – то є щастя, сумні і веселі хвилини,

Хтось впав, хтось піднявся, всміхнувся і далі пішов.

Для когось життя – це майбутнє його Батьківщини,

by Андрій Малярик

У кожного птаха є своя̀ пташка

У кожного птаха є своя̀ пташка,

У гордого во̀вка – вовчиця.

У когось, мабуть, є улюблена чашка,

У кожного пана – цариця.

У ста̀рого дуба є довге коріння,

У озера тихе є дно.

У квітів тако̀ж є дрібненьке насіння,

by Андрій Малярик

І у дощ, і в холодну зимову сніжницю

І у дощ, і в холодну зимову сніжницю,

І у спеку, крізь прірву, туман.

І в болото, у темінь, й в мороз -30,

Я прийду, я здолаю все сам.

Я пробачу образи і горді ті вчинки,

Я забуду про все, що колись…

Я для тебе усе, хочеш зірку з картинки?!

by Андрій Малярик

Чому життя таке несправедливе?

Розчарування, біль, душа болить…

Всі, як один, ми вклали свої сили,

У відповідь: «Забудь ти щастя мить»

Чому життя таке одноманітне?

Сонливий ранок, чашка кави і TV.

І свято мами стало непомітним,

Андрій Малярик

Слово «Любов»

Слово «Любов» – п’ять літер, два склади,

Ридання, сміх, образи, поцілунки.

Сімейні драми й вірність назавжди,

Конфлікти, радість, сльози та стосунки.

Слово «Любов» – відоме на весь світ,

У всіх країнах, селах, регіонах.

Містах, провулках, школах, “до і від”,

by Андрій Малярик

Коли рокѝ зненацька й безупинно

Коли рокѝ зненацька й безупинно,

Летять так тихо, що аж серце гине.

Коли у матері волосся під хустиною,

Вже не каштанове, а крихітне і сиве.

Коли ступаєш мимо дитсадочка,

В якому ти провів своє дитинство.

Не віриться, що все пройшло і точка,

by Андрій Малярик

Пройшло, минуло, відлетіло

Пройшло, минуло, відлетіло,

Немов з водою поплило.

Птахи понесли в далеч сіру,

Все, що було — злягло на дно.

Час так промчався непомітно,

Шкільні роки, бал випускний.

Тепер лиш в пам’яті повільно,

by Андрій Малярик

Світлій пам’яті мого дідуся

П’ятнадцять літ вже ваша посмішка не сяє,

Злетіли пташкою від нас Ви назавждѝ.

Дідусю рідний, нам Вас так не вистачає,

Турботи Вашої, любові, доброти.

Та смерть підступна відіграла

Останню ноту із мелодії життя.

Родину огорнула чорна хмара,

by Андрій Малярик

Гадаєш, забути тебе то так просто

Гадаєш, забути тебе то так просто,

Гадаєш так легко нажати delete?

Та, знаєш, як важко покинуть наш острів,

І вже, та без тебе шкульгати вперед.

Як тихо і трепетно рветься кохання,

Як болісно знати, що ти не прийдеш.

Без тебе життя – це пусте існування,

by Андрій Малярик

І вірю я в майбутнє України

І вірю я в майбутнє України,

В її поля, лани широкополі.

У щастя й радість кожної родини,

В садок вишневий, верби і тополі.

Вірю у діток, тих, що підростають,

В підтримку їхню і патріотизм.

Хай личка ваші, як промінчики сіяють,

by Андрій Малярик

Бережіть себе

На великій, широкій дорозі,

Там, де міст, автобус, шосе.

Чоловік у «Швидкій допомозі»,

Вітер сильний тривогу несе.

І по місту минаючи пробки,

«Їдьте швидше» – дружина кричить.

У машині від окрику шибки,

by Андрій Малярик