Кіселичник Богдан
Зранку прокидаюся,
Беру телефон.
Дивлюсь на годину,
Встаю я бігом.
В телефоні шукаю,
Шукаю твій слід.
Набираю, збиваю,
Зупиняється світ.
Тут справедливості права сумнівні,
Але ж на світі, всі здається, рівні?.
Дивлюсь, що відбувається навколо:
Хтось добре їсть,
А хтось тамує голод.
У когось гардероб безцінний,
А хтось немає що вдягнути – бідний.
Комусь дають усе, що він захоче,
Ти ввійшла в моє життя
Ніжним поцілунком,
Розцвіла моя душа
Радощів ґатунком.
Запалало моє серце,
Засвітились очі,
Ти поклала в мою душу
Любов тої ночі.
Ти така, як я хотів
Тебе я відпустив
І сотні раз жалів
Чи правильно вчинив?
Мільйони інших лиць
Мені твоє лиш сниться
Бо ти, така як я хотів
Стою я на початку двох доріг.
Куди піти? Я сам не знаю!
Мені здається, що я зміг
Знайти дорогу ту до Раю.
Стою і думаю собі:
Піти ліворуч, може ні…
Праворуч йду, але ж не знаю
Я бачив інші дороги,
Я знаю інші шляхи,
Куди несли мене стомлені ноги,
Звідки до дому вертались птахи.
Важкі ті далекі дороги,
Важкі ті безмежні шляхи.
Немає для них навіть Бога,
Я залишаюся один
Тебе немає біля мене
Слова розвіялись як дим
І ревнощів болючі сцени
Немає тої більше ласки
Нема прекрасних тих хвилин
Ми підсіли на любов
Я повторюю це знов
Знов інтриги, знов слова
Оп’яніла голова
Зустрічаю твої очі
Знов не сплю я тої ночі
Ми ж підсіли на любов
Два янгола на небі жили,
Кохання своє тримали в руках.
Так щиро сміялись, любили,
І радість горіла в очах.
Обмінялись серцями вони,
Так тепло і добре їм було у двох,
Що в душах жив промінь весни,
