Марк Баштаненко
Багряним світлом сонце ніжно обрій повива
Лоскочуть промені міський вокзал
За горизонтом - мандаринові жнива
Милує людське око вогняний овал
Солодко мружаться повіки і посмішка ляга
На мої уста й твої пя‘нкі уста
Гримучим сном дрімає місто,
Слова лягають на спочин.
Оркестр зір заводить пісню,
Щоб час на струнах відпочив.
Завулками крадеться тиша,
Густа, неначе карамель,
Тонкою струною проходить кохання
Від мене до тебе через повітря.
Нитками пряними пахнуть бажання
Тебе розпалити, тебе спокусити.
Сором'язливість зникає поволі,
