Марк Баштаненко
Небо горить над Мілосом
хмари торочать одвічність
довершеність лягає вальсом
на її форму пречисту
дарунок земний чи безодні
краса її лаконічна
Коли промені сонячні падають на поверхню місяця,
А в кімнаті із шуму тільки шум стрілок годинника,
У своїй фортеці вона милується нічною тишею,
А на її шиї сліди від собачого ошийника.
На її шиї згорнута кров від наумисних дотиків
Моя кімната живе своїм життям та запахами людей
Це місце для творчості, поезії та нових ідей
Це місце для чайних церемоній, зимових простуд
Це мій вечірній, обідній та ранішній муд
Моя кімната пахне запашною фільтр кавою,
Бог помер у 33-му, хіба ви цього не знали?
Розчинився, наче дим у хмарах.
Забив на людей, музику, кіноіндустрію,
Пішов у запій, і зник у травах.
Бачили його в товарняку на вокзалі.
