N. Sh.
Розвалився мертвою плямою
на острові ліжка нашого
і вухом лівим, і долонею правою
слухаю, як висихає наш сік.
Я б так лежав до нього припаяний
Скільки я тебе цілував!
Мабуть, зірок буде мало.
Щоб злічити, не вистачить трав,
ні краплин дощових, ні шпаргалок.
Скільки мені ти давала тепла!
Ще осені клаптик, холодна зима,
весна двадцять третя й два місяці літа.
У нас для кохання ще часу - гора.
А далі направлення: Україна східна.
Ти кажеш: "Чекатиму." В білі листи
В твоєму голосі чути крихти непевності,
в кожному порусі - відгомін ревності.
Жаринкою вільно цигарка світиться.
Хрестик натільний на шиї повісився.
У кімнатному мороці підконтрольні нечемності
Не можна парком брести восени,
коли вітром зривається листя
і, покрутившись, лягає на чистий
тротуар поміж лавок сумних.
Не варто проходити повз виноград,
1. У Рози на Рапопорта
звірів була ціла когорта.
А що дуже любила,
щоб у неї входили,
то не знала Роза лиш чорта.
Комплементарність наших губ
я не збагнув чомусь одразу.
Та й ізотерми вільних тіл
ще тонко так не відчував.
Ще не почав топити рук
в джерелах твого тазу,
Мов підлітки в брамах затримуватись,
тілом вростати у тіло навпроти.
Жінко, котра мені ще не снилася,
я досі мандрую по Вашім волоссі
і білий ще день, перехожі хвилюються:
Цвинтар скелетів чудовиськ морських
їсть мої ноги із кожним прибоєм,
хвиля сліди замиває собою,
по собі лишає дрібні кістяки.
Я топчу цей берег вкотре і знову,
Я впав би в море квітів польових.
Улітку. Десь о другій ночі.
І задихався б ароматом тим,
що так мені нагадує дівочий,
що манить ласкою мене,
