Софія Афанасьєва
Разговоры и время - лечат
Мысль расплескана в тоннах бетона
Пять минут мысленного затора -
И кувалды меня не калечат
Мысли спутались в ящик Пандоры
Дуже багато розмов,
Але мала доля сенсу.
Що вам дадуть почуття,
Якщо ви забули про серце?
07:52
Я немов лишилася шкіри
І в мені не лишилось людини
Ти поринув в кишеню за крейдой,
А знайшов врешті решт револьвер
Намалюй ним на стінах узори
Цілуватиму кожний шрам,
Тепле сердце візьму до долоні.
Подивись
В цьому мінному полі
Ти стоїш вже за межами мін.
Ты борешься с ужасной болью
Или скрываешься у скал
Которые в чертогах вольных
Ты начертил и воссоздал?
Ты разрушаешь свое имя,
Втомилась і хочу спати
Думки стискають кордони
Божевільних не наздогнати
Їм не знайомі закони
Вони прихильники волі
самотній плющ на підвіконні
тобі розкаже, що таке зрада
коли сама природа-матір
тобі не рада
14:10
Я не люблю вокзалы
Я не терплю прощаний
Я не люблю курить трубки
И запах сухих обещаний
Хочешь - люби черешни
Не інтегрована.
Не зацікавлена.
Втратила зір.
Річ табуйована.
Швидкість згальмована.
Твой путь палача и мой путь поэта:
Видеть прекрасное и в адских муках
Все говорить, говорить до рассвета
Но убегать в волны трезвых испугов
Убегали. Добегались. Ноги истёрлись.
Я буду крутиться в петле бытия,
Бросаться на когти искусства.
Теряться и падать, искать свое Я.
Расцветай, человечество. Чувствуй.
00:04
А мені б зупинити цей внутрішній монолог.
Залишитись у моря, хвилям віддати страхи.
Якщо розглядати змістовність цього життя
То всі ми у ньому, відверто, просто невдахи.
Про беззмістовність казати ще більш беззмістовно,
