Olha Lypneva
Головне - не опускати руки.
Коли світ навколо так нещадно грубий,
Коли світ до гіркоти несправедливий,
Головне - не падай духом, моя мила.
Головне - не закривати своє серце,
Буйно квітнуть ружі.
Лягає вечір на місто.
Ми стали безмежно байдужі.
І щось міняти вже пізно.
Накину ж на плечі коцик.
бо ж скільки, насправді, того життя...
півподиху, півхвилини,
півусмішки, піврадості,
пів терпкого горня...
бо ж скільки, насправді, того життя?
я вибіжу в люди
в морозну гарячку,
шукаючи руку твою.
а поки осінь,
а поки - в сплячку.
ходімо зі мною
Просто любити. Любити - так просто..
Для цього не треба ні сили, ні зросту.
Не стане в нагоді ні хитрість, ні лестощі,
Для цього не треба ні грошей, ні лексусів.
Це зовсім не про стиль, не про моду.
Це не про фігуру і не про вроду.
Бісер розсипається по підлозі,
Утворює свої візерунки.
А ти опиратися більше не в змозі,
Ти вже давно в обіймах чаклунки.
На губах її сік журавлини,
А в очах малахітовий ліс.
Вітер дихав у твоє волосся
А ти думала про завтрашнє сьогодні
І ледь чула його відголосся:
Не згуби себе серед безодні
Не черкай крильми сумні бордюри
І не бійся падати у небо
десь серед всіх цих руїн,
де колись загубила себе,
добудую залишки стін,
щоб більше не бачить тебе.
⠀
зникни у цих рядках,
Плач, якщо маєш ще сили і сльози,
Поки горе і сум не покинуть тебе.
Так, як небо ридає в найбільші грози,
Аж доки тягар цей із тебе впаде.
Поки серце твоє молоде і шалене
Ти точно не будеш першим,
Як я не буду тобі остання.
І ніхто з нас уже не збреше,
Що це єдине і вічне кохання.
Ми подерті, обоє з шрамами
Один одного полікуємо.
Не бійся втратити
А бійся не знайти
Не бійся плакати
А бійся не сміятись
Розділи зі мною тривогу
Давай сядемо поруч в підвалі
І помріємо про перемогу
Уявімо її в деталях
Як підемо між львівських замків