OH Olha
Якщо іти то куди
Якщо вірити то кому
Якщо розділовий знак то крапку чи кому
Якщо відстань то в кроках чи кілометрах
Якщо час то ам чи pm
Якщо з розуму то разом чи окремо
І всі ми жадаємо бути потрібними, бути важливими.
Комусь бути рідними, комусь - особливими.
Ми всі палко хочемо бути незмінними,
Чи то пак, ніколи, ніким незамінними.
Поезд набирает обороты,
Километры остаются позади.
Я теперь не знаю даже где ты.
Как же глупо разошлись пути.
Мы их сами разорвали, распилили,
Ти загубився десь між легенями, чи між ребрами...
Всередині такий бардак, що вже місяць не можу знайти.
А ти все десь там мені муляєш, колишся деколи,
Заважаєш спокійно жити.
Часом затихнеш, ні пари з вуст.
Молю, не відгукайся ти йому,
Коли він знову гукне: "Маркооо".
Закінч, полиш цю дивну гру,
Ти пожалкуєш вже на завтра.
Він розіпне твоє вразливе серце,
Насправді ж, важливі не забуваються,
Вони десь всередині сОбі тиняються.
З куточка в куточок у закутках пам'яті
Живуть собі тихо, лишаючись в тіні.
Тиняються, блудять десь поміж ребрами.
дивно, як перетнулися різні дороги,
здається, йшли в два різні боки.
та раптом, зіткнулись на якусь лише мить.
і відчула, як палко моє серце горить.
стій.
зупинись.
може ми зустрінемось ще раз.
в іншій галактиці, на іншій планеті.
я читатиму тобі вІрші,
ти співатимеш мЕні сонети...
може ми сплітемося якось
Головне - не опускати руки.
Коли світ навколо так нещадно грубий,
Коли світ до гіркоти несправедливий,
Головне - не падай духом, моя мила.
Головне - не закривати своє серце,
я вибіжу в люди
в морозну гарячку,
шукаючи руку твою.
а поки осінь,
а поки - в сплячку.
ходімо зі мною
Це не те, що надовго,
Це не те, що назавжди.
В кожного різна дорога,
В кожного різна правда.
Я з тобою щира,
Єдиною можливою варіацією моєї осені
Визнаю лише ту, що з твоєю присутністю.
Інших просто не треба, вони не запрошені,
Віддаю на вселюдський огляд цю резолюцію.
І нехай хто там що скаже, висуває свої аргументи,
