OH Olha
Якщо іти то куди
Якщо вірити то кому
Якщо розділовий знак то крапку чи кому
Якщо відстань то в кроках чи кілометрах
Якщо час то ам чи pm
Якщо з розуму то разом чи окремо
Жоден годинник не показує точний час.
Це все не про нас.
Жоден компас не знає де ми.
Перегорілі всі схеми.
Есть то, что не залечить даже чаем.
Даже мятним.
Даже с корицей.
Ты удивишься, но так бывает,
Когда что-то в тебе
Уже не горит,
залиш мене.
просто йди.
якби я могла, теж би пішла,
та кажуть, від себе не втекти.
а ти біжи,
я ж, в свою чергу, спалю всі мости,
Забудь всё, что знал раньше.
Нет никакой правильной точки зрения.
Это всё просто куски фальши.
Отбрось любые сомнения.
Не поддавайся на их уловки,
бо ж скільки, насправді, того життя...
півподиху, півхвилини,
півусмішки, піврадості,
пів терпкого горня...
бо ж скільки, насправді, того життя?
Ты даже не знаешь как я скучаю.
До дрожи.
До боли.
И это себе не прощаю.
За это себя корю.
О, кстати, я нас поздравляю.
У нашому однокімнатному світі стояв запах м'яти і кориці.
Мені завжди було цікаво про що він думає, коли йому не спиться.
У нашому світі було тихо і затИшно.
Я б назвала його раєм, та там бувало надто грішно.
Наш світ був нашим бункером, нашим сховищем,
ти такий смішний коли сонний
коли ранок ще тільки стукає в двері
сонця промінь падає на підвіконник
грає зайчиками по стелі
коли ти піднімаєш вії
дивно, як перетнулися різні дороги,
здається, йшли в два різні боки.
та раптом, зіткнулись на якусь лише мить.
і відчула, як палко моє серце горить.
стій.
зупинись.
Хочеш, я навчуся вічність з тобою мовчати?
А хочеш, буду кричати диким криком,
Так, що ніхто не зможе тобі докоряти,
Так, що не наважиться підійти ні на милю ніяке лихо?
Хочеш, я стану темрявою поряд з тобою?
Через тебе всередині свище вітер,
Бо там такі дзюри, що так просто не залатати.
І мені напевно не стане літер,
Тож я не знаю як про все розказати.
Що ти прийшов і поселився прямо під шкіру,
