Olha Lypneva
Просто любити. Любити - так просто..
Для цього не треба ні сили, ні зросту.
Не стане в нагоді ні хитрість, ні лестощі,
Для цього не треба ні грошей, ні лексусів.
Це зовсім не про стиль, не про моду.
Це не про фігуру і не про вроду.
Повір, тобі це не треба —
Мої поламані крила і розшматоване небо,
Моє роздерте серце, мої спаплюжені мрії…
Повір, я ж і любити, напевно, вже зовсім не вмію.
Послухай, тікай світ за очі.
Від чорноти моєї рятуйся й біжи, що є мочі.
Ти загубився десь між легенями, чи між ребрами...
Всередині такий бардак, що вже місяць не можу знайти.
А ти все десь там мені муляєш, колишся деколи,
Заважаєш спокійно жити.
Часом затихнеш, ні пари з вуст.
Малюй на тілі моїм губами:
Ти — мій художник, я — твій орнамент.
Лишай руками свої ескізи,
Ніжно й неспішно з верху до низу.
Твори на тілі моїм сонети:
Ти — мій митець, а я — терцети.
"...я з'їв твоє яблуко, я його з'їв..." © Фіолет
ти збирала яблука в саду
я молився всім своїм богам
колись точно я тебе вкладу
і нікому більше не віддам
Я дивилась на тебе, ніби у дзеркало.
То була осінь, за вікном вже смеркало.
Ти крутив мої коси на пальці відверто,
А всередині щось мої струни смикало.
Я читала тіло твоє губами,
Хочеш, я навчуся вічність з тобою мовчати?
А хочеш, буду кричати диким криком,
Так, що ніхто не зможе тобі докоряти,
Так, що не наважиться підійти ні на милю ніяке лихо?
Хочеш, я стану темрявою поряд з тобою?
Ти точно не будеш першим,
Як я не буду тобі остання.
І ніхто з нас уже не збреше,
Що це єдине і вічне кохання.
Ми подерті, обоє з шрамами
Один одного полікуємо.
я готова з тобою хоч на край світу,
на край світла,
на край пітьми.
я готова з тобою у дощ і вітер,
лиш поклич
і скажи, куди йти.
І всі ми жадаємо бути потрібними, бути важливими.
Комусь бути рідними, комусь - особливими.
Ми всі палко хочемо бути незмінними,
Чи то пак, ніколи, ніким незамінними.
Чому б не перейти на "Ви",
Коли вже остогидла фамільярність,
Коли ми вже давно знову чужі.
І це не змінить жодна філігранність
Твоїх думок і моїх вчинків, наших слів.
Ми перестали слухати і чути.
Вір в мене!
Коли я, здається, несу нісенітниці,
Коли не виконую дані обітниці.
Вір!
Коли увесь світ повний гамору й мороку,
Коли я бездумно іду вслід за ворогом.
