Ольга Дмитренко
Цієї дивної сирої зими
Герої біблійні кудись ішли.
Вночі пролітали над ними комети,
А вдень ішли теплі дрібні дощі.
Слідували дороговказом спокут,
Я сьогодні зустріла її,
Я знаю, що ти її хочеш.
Цей запах в повітрі, цей присмак на язиці.
Компліменти і натяки, те що має в кінці
Кінців заповнити внутрішню порожнечу,
Вона мені каже - облиш надію.
Вона мені каже, ну скільки можна
Оце безумство твоє дурнувате
Переливати з пустого в порожнє.
Скільки вже можна вночі не спати,
