Софія Пасічник
"Everything is dust in the wind" (c),
« ..марнота марнот — геть усе
марнота» (Екл. 1:2)
Життя не сите на пригоди,
Я пропливаю мимо Твого серця,
Ти оминаєш мої береги,
Між нами тишею озветься
Все те, що звалось колись "ми"..
Ти – гордий лев, я – спритна кішка,
Відстукують бруківку каблучки,
Ступа граційно – меркнуть навіть зорі,
Браслет окреслив вигини руки..
Стою, вдивляюсь в Неї.. мимоволі
Есенція моїх мрійливих станів,
Як можеш ти так...без зусиль
В душі моїй розбурхать штиль?
Гадала я, що обросла бронею,
Та ти розбив мої Помпеї…
Як парость, горнуся до тебе,
Тебе я повстрічала,
Милесеньку й неждану,
Коли в кафе чекала
Я Макса і Діану..)))
Ти весело підбігла,
Я любила Тебе, любила.
Любила Тебе я без меж.
Твоїх губ упиватися соком..
Сподіваюся, Ти мене теж.
Я любила Тебе обіймати,
Так ненав'язливо вплелась у мої мрії,
Я жив відлюдно, зовсім не збагнув
Як швидкісно розвинулись події,
Як враз в очах я шоколадних потонув.
Мій світ — це мікс буденності й бездії,
Ми поїдемо вдвох у Палмас,
Де кохання й твоє cafuné***,
Ти відточиш мене, як алмаз,
Я розтану від твоїх "о, ще.."
Ми поїдем з тобою в Париж,
Цвіт каркаде — твоя любов,
Моя ти затишна неволя,
Тебе я потребую знов і знов,
Ти моя Леля, моя доля..
Мій вільний тихий буревій,
Ти первоцвіт, який дурманить.
23.02.22
Невдовзі забубнявіє весна,
Й лелійно-зніжено спитає зиму
Чи досхочу наснІжилась вона,
Й вінково-красно уплететься в риму..
Листком осіннім вкрилось літо,
Вода вже в чашці — не літЕпна,
Душа розпачливо у сум одіта,
Неустанно хочеш побачити,
Невблаганно мимо пройдеш,
Ти мене не можеш пробачити,
Ну а я... та і я тебе теж.
Як минуле нам зараз вимкнути?