Софія Пасічник
Цвіт каркаде — твоя любов,
Моя ти затишна неволя,
Тебе я потребую знов і знов,
Ти моя Леля, моя доля..
Мій вільний тихий буревій,
Ти первоцвіт, який дурманить.
Так дивно швидко змінюється час:
Ще вчора літо гронами плодило,
І квітом травень малював пейзаж,
А зараз землю снігом рясно вкрило!.
Стою на роздоріжжі, не вгаваю:
23.02.22
Невдовзі забубнявіє весна,
Й лелійно-зніжено спитає зиму
Чи досхочу наснІжилась вона,
Й вінково-красно уплететься в риму..
Україно, рідненька, мила,
Чим Ти долю таку заслужила?..
Ми — ровесниці, ми — молоді,
Та чомусь Ти у горі й біді..((
Я із вірою в серці, молЮся,
Трохи плачу, але не боюся..
О monami, сеньйора, леді, помпадур,
Я Ваш шляхетний славний, вірний самодур!
Мене зрікаєтесь, хоч я не шитий ликом (!!)),
Не прагнете, щоб був я Вашим чоловіком..
Велично поглядом проводите у даль,
І серце кров'ю обливається.. на жаль.
Шумлять степи, свищуть діброви,
Хвилює шепотом трава,
Здались, зняли важкі окови
Ти маг, мольфар, чи Каліостро?
Твій погляд кличе на дуель.
Між нами крок, я чую гостро:
Ця зустріч – справжній колізей.
В уяві розгорнувся бій,
Відстукують бруківку каблучки,
Ступа граційно – меркнуть навіть зорі,
Браслет окреслив вигини руки..
Стою, вдивляюсь в Неї.. мимоволі
Есенція моїх мрійливих станів,
Алея, зустріч, губ сплетіння,
Ти мій довічний арештант.
БажАний гість мого видіння..
Мій персональний ад'ютант..
Готель. Блюз-рок і джаз-пісні.
Тебе я повстрічала,
Милесеньку й неждану,
Коли в кафе чекала
Я Макса і Діану..)))
Ти весело підбігла,
Весна у спомині заклякла,
Навіяв чари Посейдон..
Моя любов в Тобі просякла..
Так ненав'язливо вплелась у мої мрії,
Я жив відлюдно, зовсім не збагнув
Як швидкісно розвинулись події,
Як враз в очах я шоколадних потонув.
Мій світ — це мікс буденності й бездії,
