Poems by Согор Богдан

All Poems Original Poems Translations

1 2 › »

Для друга

Как в жизни трудно если нету друга,

И некому подать тот искренний совет,

Ты помни друг,что в том твоя заслуга,

Что мне с тобой милее белый свет.

Не выбирают родину,так как и мать родную,

Но сами выбираем кругдрузей своих,

Лишь ты – мой лучший друг, назначен Богом мне,судьбою,

И я тебе лиш етот посвящаю стих.

Согор Богдан

Бездонний океан

Немов в бездоннийокеан,

Поринув я в твоїпрекрасні очі,

І хоч ти ріжешсерце до глибоких ран,

Без тебе житибільше я не хочу..

Ти поселилась умоїх думках,

І живиш все єствомоє своїм творінням,

З тобою я поборюсмерті страх,

Життя віддам,перетворивши у терпіння,

Согор Богдан

За небом тужу

Я мов би птах із зламаним крилом,

За небом тужу, та не можу полетіти,

І прошу в тебе вилікуй мене своїм теплом,

“Благаю”-я не перестану шепотіти.

Бо той хто раз хоч в неба поринав блакить,

Тут на землі лиш мучиться, страждає,

І лиш тоді щасливо здатен жить,

Коли між хмар у височінь злітає.

Согор Богдан

Залежний

Ти відчуваєш біль і страх,

Не знаєш де ти, що з тобою сталось,

У тебе сльози на очах,

Такого ще ніколи не траплялось.

Ти заховатися б хотів,

Та зараз ти у схованці скромішній,

Цей лабіринт із найстрашніших снів,

І жах в душі на смерть приреченій і грішній.

by Согор Богдан

Промінь

Я захищаю промінь свічки на столі,

Від злих вітрів, що дмуть через відкриті двері,

Ніхто не в силі: герцоги, барони, королі,

Його згасити, сівши до вечері.

Пекуча втома, пробирає до костей,

Та я чатую, не зімкнувши ока,

І бережу його від всіх непроханих гостей,

Стою, на промінь дивлячись звисока.

Согор Богдан

На полі нищівної і жорстокої баталії

На полі нищівної і жорстокої баталії,

Стояв могутній лицар, мов би скам’янів,

Не думав вже про ордени ані регалії,

Про діаманти, скрині повні бурштинів.

Збагнув в ту мить цей воїн благородний:

Усі багатства, слава марною була,

Почувши за спиною смерті подих прохолодний,

Він зрозумів, що в серце влучила стріла.

Согор Богдан

Мій кат

Ти кат мій і єдиний Бог,

Моє блаженство і моє страждання,

Я у раю коли ми знову в двох,

І в пеклі у хвилини розставання.

Ти радості моєї оберіг,

Буття щасливого довічна запорука,

Ти та, я до чиїх впадаю ніг,

І з ким від смерті гірша є розлука.

Согор Богдан

Прошу любви

Прошу вас дайте мне ответ,

Ибо уж сам я не могу понять,

Как этой женщыне,в свои лишь двадцать лет,

Всю жызнь мою под силу поменять.

Она красива,так, что ангели уходят в тень,

Она ранима, скромная, нежна,

Ты ночь моя, и ты мой белый день,

Я покорен, ну почему ты так сильна?

Согор Богдан

Твій політ

Розтоптана свідомість,

Світ стоїть на голові,

Свідома непритомність,

Стереотипи вікові.

Народження і юність,

Вже зрілість, старість на поріг,

Страждання і байдужість,

Хліби доспілі і волосся білий сніг.

Согор Богдан

Дорога життя

Біжи, кричи, моли про допомогу,

А навкруги лиш власна тінь і срах,

Ти сам повинен побороти цю знемогу,

Один пройти цей кам’янистий шлях.

Був впевней ще вчора, що сьогодні,

Знов успіх подарує новий день,

Чому ж сидиш тепер немов в безодні,

І з уст твоїх не чути радісних пісень.

Согор Богдан

На даху світу

Я побував на даху світу,

Там вітер дме в розпалене чоло,

Там набагато легше зрозуміти,

Де правда де брехня і що таке добро і зло.

Я над всіма і всі немов мурахи,

Дивлюсь, спостерігаю з висоти,

Як це колись робили древнії монахи,

Що в гори йшли, щоб сутність віднайти.

Согор Богдан

Друг

Хоч ми з тобою дуже різні люди,

І кожен стежкою життя окремою біжить,

Але я вірю, так назавжди буде,

Цій дружбі сильній суджено назавжди жить.

Бувають дні, коли в душі тривога,

І зрозуміти біль сердечний,

В стані ти лишень,

В ці миті-ти найкращий лік, і безперечно,

Согор Богдан