Виктор Харламов
Повинні жити з вадами під час
І скрашувати долю нечестиву...
Гріх, в цьому випадку, приводить нас
На злу негідників падлючу ниву.
Фальшивою краса буває теж,
Ты, слёз вдовы, её прекрасных глаз,
Не стоишь в жизни бренной, одинокой.
Умрёшь бездетным, ты всего лишь раз;
Покинешь вдовий мир, забытый склокой.
Себе подобных не оставив, знай,
Грудень не чекає кращих днів,
Поділивши два Різдва частково,
Подарує всім чарівне слово, -
На свята він трохи зголоднів.
Як примара, він від року рік,
Течёт вода, быстро, чисто,
А куда не знает...
Между гор воды монисто
Кружит в сердца крае.
Мы, зайдём в хрустально тонкий
Метафор шёлка легкого презент,
Синестезия жалоб и нытья,
Предполагают в сигаретах «Kent»
Напалм и «Градов» алгоритм «ПутьЯ».
Не закликай мене у правди гай -
Твою несправедливість взяти. Краще,
Ти, силу силою перемагай,
Щоб хитрість ранила, як лева паща.
Люби вже іншого, май власний зиск,
Слова живут подольше, чем стихи;
Слагая нумерацию последних,
В след им своё, немое: хи-хи-хи,
Произнесёт свидетель, не наследник.
Знай, тяжесть слов всегда ведёт в забой,
Шоколадниця с кофе .., є сьомга на грилі,
І готель; все керується смаком бажань.
Є дівчата красиві ще й - виключно милі ,
Звісно, хлопці й мужчини, вій трепетна рань .
Йдуть розмови, бентежать тіл трунки і очі ...
Сто тысяч лет любви, возможно больше,
Растили в сердце страсть от душ костров..,
Любви простой и сложной с тайной слов,
Святой и грязной, ада солнца горше.
С той первой угловатости неловкой,
Придумать может Муза за меня
Всё, что вливается в мой стих красиво.
Слова и мысли ночи или дня
Бумага грубая возводит в чтиво.
Написанное мной - тобой дано.
У безсонної, з веселощів, в боргу,
Умовляю, ніч., мене приспати знов.
Подорослішати - юнак, так і не зміг ...
Примудрився не старіти, йти в любов.
Земна ця жінка, не лишає вмить
Надії, так ніякої.., між тим:
Родина. Всегда под лживым пледом
Пропаганды вражеской жила;
Родина - война и мир с соседом
На земле, что враг сжёг до бела.
