Виктор Харламов
/Письмо Наталье Хаткиной/
Мне Портвейна безумно мало,
Выпьем, Хаткина, не сердись,
Почему тебя вдруг не стало..,
Безутешно решила жизнь.
Втомившись від життя, волав я все ж,
Сил смерті відчуваючи канони...
Смерть жалюгідна, та її не вб'єш,
Бере прекрасне в щасті, без законів...
Чистісінький у вірі від заграв,
«Душа, куди ти — безоглядна?…
Світ за тобою марить сліз дощем;
Чи від свого вогню втікти ти владна,
за тінню мрій чужих, де серця щем?
все далі…
згубний шлях дій Попелюшки,
Бог нем и молод - тысяч пять годков
Из 10 прошедших миллионов,
Рождавших слово, даже в Царстве Оном,
Без инквизиции "Костров Оков".
Сжигали слово и устами Бога
"Альфонсы": Алекс, Муха, друг у друга?),
Квадраты «воровали», или… — нет…
У них Малевич «занял» ночь — портрет,
Квадраты зелени и крови… Туго,
Абстракции, суперматизма дети,
Скажи мені багато, як завжди.
Хай, лестощам дорогоцінним, сила
Ще буде прикладом в тобі, біди
Емоцій від любові . Їх просила,
Світанком серця і душі. Скоріш
Ти, прекрасна, одна єдина,
Знай., чекаю тебе., — невпинно.
Мрій підступність, що невловимо,
Кожен день ти, проходиш мимо.
Чари щастя благаю знов:
Слова и мысли дружат не всегда,
Они заложники ума и Музы:
Ум... - от природы дан; внезапны узы... -
Экспромтов между счастьем "нет" и "да".
Коханих забери моїх скоріш,
Любов моя свята, ні як раніше.
Є істинна, прекрасна, не за гріш,
Всепоглинаюча... В надії лише
Не мати сумнівів днів от щедрот,
А наостанок я скажу..,
А наостанок я скажу:
Прощай, люби лиш загадкових...
Як з розуму сходжу, чи йду
До меж безумства - меж зіркових.
Любов, ти рівна з силою в красі,
Шкода, що голод мій не вгамувати.
Сьогодні прагну мрії знати всі,
Бо завтра біль купатиму у м'яті.
І ті такою ж будь любов моя.
Зачем Финляндии частица
И Халхин-Гола злой конфликт.?
Что отбирали, будет сниться
Не год, не два: "победы" крик.!?
Затем для Гитлера бравада:
