Виктор Харламов
Часів козаччини, Муравський шлях шукав
Козак сторожовий в Крим, та й Окрайну,
Харциз Гончар, той сотник кращих лав,
Гроза татарських недругів, що хану
Не дав так панувати, як в орді,
От Хаятта вспыхнул Де Пари:
Наглый клоун, явно подшофе,
От "Микрона", беню чёрт бери,
Януковичей привёл в кафе...
Парни журналисты не смогли
Наймолодша моя, з не юначих небес,
Ти й сьогодні вражаєш красою ланів,
Хлібодарів душею, перлина чудес,
Хоч знайома тобі й полоса... з полинів.
Ти, у серці моєму навічно, душі...
Мне не расскажут более чем есть, О Киеве...
Чьи тайны Он скрывает:
Каштаны, зацветающие в мае,
Не самое.! - Плохое тоже есть...
Кто, дом с чертями, в Липки перенёс,
Киев в пробках замер, Керчь и мост
Пагубный скользит в Азовском море;
Первые морозцы просто горе
Ждёт беда февраль, в снег, в полный рост.
У Днепра короче стало имя,
Вже третій місяць сурми чуєм,
Зе-клоуна вистави бачим:
"Пілот" марнує Право всує,
До катастрофи йде ледачим.
Ні обіцянок, ні пробачень
Скажи мені багато, як завжди.
Хай, лестощам дорогоцінним, сила
Ще буде прикладом в тобі, біди
Емоцій від любові . Їх просила,
Світанком серця і душі. Скоріш
Грайлива дівчинка, пустунка часу,
Небачена ніким ніколи.., враз
Дає можливість бачити окрасу,
Чарівність, барви, пестощі образ.
Кохана, та жадана водночас,
Від розуму лишає - біомасу...
Що, якби право заслужив таке -
Вінець над троном пестити, тримати...
Безсмертя камінь класти у хитке -
Руїну .., сподіватись панувати.
За метушнею не женуться все ж
У времени нет чётких дат,
Все праздники назначат люди,
И горе с радостью, на блюде,
Не унесёт никто назад...
Бог, разве этому Ты рад.?
Читая все стихи, в любое время,
Но не зимой, когда белеет чист,
Не замысел, а просто чистый лист,
Сложнее... Резвое снежинок племя
Був квиток до станції
"Перша любов"...
Несподівано узяв
його.,
Жартома.,
Без розмов.
