Віктор Крупка
а я шукаю знову чебреці
в осонні, що на двох… і там шукаю.
самотня душе, повна виднокраю,
свою довіру продала по чім?
по чім… і не бентежусь – не живу,
а тільки марю травами й тобою,
цвіт яблуні на долоню...
і вже не загадуй нічого.
від пругу у травня дорога.
поспи, моя сонна доню.
я пальчиком у твоїм сонці.
я вірою в небі твоєму.
був сніг як сніг.
вже дощ як дощ.
собі не вимовиш: помовч…
бо ще не відав, що хотів.
незнаний брід од берегів
шукав. і не було. весна