Віталій Корсун
Поверни мене до життя.
Покажи мені світ у долонях.
Чи то пішки, чи верхи на конях
І рукою чола доторкнись.
Змінилось все... Змінились всі...
Чи щóсь незмінним залишилось?
Якщо відверто - звісно: "Ні!"
В серцях дещо нове з'явилось.
Яскрава злість, правéдна лють,
Тихо плине вода у річках і струмках,
Швидко линуть літа - лише слід у очах.
Скільки марив у снах і скількох я кохав -
Я сказав би усе, якби міг. Якби знав...
Десь далеко між хмар палахтить той вогонь,
Верба і береза по полю гуляли,
Верба із березою пісню співали.
Береза співала: " Ой, сонечко ясне,
Віками ти світиш, віками не гаснеш!"
Верба заспівала: "Ой, сонечко миле,
Без тебе у темряві що б ми робили?"
Йду. Кудись. Шляхами долi.
I закрив я навiть очi...
I до нiг стелились зорi,
Вiддзеркаленi у морi,
Що пливуть в обiймах ночi.
Промінь сонця притулився на плечі
І заплутався веселками в волоссі.
Вигин тіла нагадав твій жар вночі,
І зім'яту через нашу пристрасть постіль.
Ти ще спиш і так тендітна уві сні,
Присвячується Ш. А.
Ти даруєш натхнення.
Чи побачу тебе знову?..
Ще раз в синь очей порину?
Чи почую тихе слово,
Я прокидаюсь. Дивлюся на небо.
Небо чекає. Між хмарами плине.
Я запитаю: хто я без тебе?
Зовсім звичайна, набридла людина.
Вперто до сонця протягую руки,
